Салат — за одного «грушевського», біф-стейк — за два...
До редакції телефонують читачі: “Ви бачили? Відкрили ресторан у центрі і знаєте, як назвали? “Грушевський”! Площу назвати, інститут, але ж не ресторан?!” — обурювалася старша пані з характерним галицьким акцентом. Збираюся і їду шукати заклад громадського харчування, що носить ім’я першого президента України.
На вулиці Грушевського, зліва від пам’ятника видатному академіку, професору історії, бачу вивіску, на якій Михайло Сергійович тримає горнятко з кавою. Поруч — роки 1912-2012, напис “Грушевський”, а знизу англійською “Cinema-jazz”. Не можу зрозуміти, чому вказані роки 1912-2012? Михайло Грушевський народився у 1866-му, помер у 1934-му. Значить, це не “його” дати. Тільки пізніше зрозуміла: у 1912 році у цьому приміщенні було відкрито кінотеатр “Корсо”, який всі пам’ятають під назвою імені Щорса (у 90-х роках його перейменували на кінотеатр імені Шевченка. — Г.Я.). А рік 2012, мабуть, дата заснування джазового кіно-ресторану “Грушевський”.
Відчиняю великі скляні двері. Проходить якась зйомка. На моє запитання одна з учасниць у черзі каже: “Це йде кастинг на участь у гумористичному шоу”. У якому — пояснити не змогла. Всередині величезної зали — багато столиків, на стінах — ретрофотографії і знімки ретрокіноафіш. У закладі тихо. Кілька людей обідають. Тут не курять. Розгортаю меню, яке принесла офіціантка Катя. Погортавши сторінки, втрачаю апетит. Хоча назви страв — цікаві. Скажімо, 290-грамова порція грецького салату має кіноназву “Кінозйомка в Афінах”. Вартість її також “заморська” — 58 гривень! Салат “Овочевий джаз” — 43 гривні, куди входить болгарський перець, листя салату і помідори. Ні, думаю, варто би якоїсь зупки з’їсти. “Суп у режисера” — крем-пюре з білих грибів коштує 52 гривні, а філе кабана у пиві з овочами під назвою “Чаплін імпровізує” — 54 гривні. І всі ціни “крутяться” навколо купюри з фотографією Грушевського (50 гривень). Або й кількох таких купюр. Скажімо, “Культове кіно” (біф-стейк з цибулею) “потягне” аж на двох “грушевських” — його вартість 98 грн. Тут нема “сухого” закону. Можна й 50 грамів коньяку чи доброго вина випити до обіду. Сюди дорога відкрита інтелектуалам, любителям кіно, камерної музики...
Запитую в піар-менеджера “Грушевського” Анастасії Зайцевої, чому цьому закладу дали таку назву?
— Ми зберегли атмосферу кінотеатру. Ось тут і екран, де будуть проходити кінофестивалі, — сказала вона. — От 28-30 вересня ми проводимо перегляд сучасного польського кіно. Можна замовити обід і подивитися гарний фільм. Тому і вирішили поєднати ідею кінотеатру з хорошою кухнею. Усе зроблено для того, щоб відвідувачі закладу могли дізнатися якомога більше про цей кінотеатр.
— А чому заклад називається іменем Грушевського? Яке він мав відношення до кінематографа і смачної кухні?
— Щодо назви, то кінотеатр мав різні назви. Спочатку думали назвати однією зі старих назв кінотеатру. «Грушевський» — назва влучна, львів’яни прихильно ставляться до цього образу, всі знають, який великий внесок зробив Михайло Сергійович для розвитку Львова, науки, освіти... Тому це велика честь, щоб такий заклад носив назву “Грушевський”...
— А що це за кастинг проводиться?
— Це — кінопроби. У нас відбуватимуться зйомки роликів.
— А зараз кінопроби ідуть на що саме?
— Це професійні фотографи, стиліст, режисер з театру “Під мостом”, які відбирають учасників для подальших зйомок у ролику, гумористичному шоу, щоб львів’яни могли себе проявити у ролі акторів. Це все відбуватиметься у подальшому у нашому закладі. Тобто це проекти, у які треба залучити якомога більше талановитих людей.
Довідка «ВЗ»
Михайло Сергійович Грушевський — професор історії, організатор української науки, політичний діяч і публіцист, голова Центральної Ради УНР, дійсний член Чеської АН та АН СРСР, автор понад 2000 наукових праць, професор Львівського університету, засновник і голова Українського наукового Товариства, професор історії Київського держуніверситету.
