Передплата 2024 ВЗ

Молодий десантник загинув не в бою

Ніхто наразі не знає, що за осколок влучив у скроню офіцера

8 вересня в Бориславі поховали 24-річного офіцера-десантника Олега Пурака. Юнак лише восени минулого року завершив навчання на факультеті аеромобільних військ і розвідки Львівської академії Сухопутних військ Збройних сил України ім. П. Сагайдачного. Дослужитися до чергового звання лейтенантові Пураку не судилося. З Дніпропетровської області, куди потрапив служити Олег, до рідного міста його привезли в труні...

Про загибель молодого офіцера прес-центр Міністерства оборони повідомив вкрай лаконічно: “5 вересня на полігоні однієї з військових частин, що дислокується у Дніпропетровській області, — йдеться в офіційному повідомленні, — під час проведення занять з вогневої підготовки отримав поранення офіцер Збройних сил України. Його терміново доставили до військового шпиталю, проте поранення виявилося смертельним. Призначене спеціальне службове розслідування. Керівництво Міністерства оборони та Збройних сил України висловлює глибокі співчуття рідним і близьким загиблого військовослужбовця...”.

Як стало відомо “ВЗ” з власних джерел, трагедія сталася у 25-й десантній бригаді, що дислокується у смт Гвардійському Дніпропетровської області. 5 вересня десантники з цієї бригади на полігоні проводили навчальні стрільби з гранатомета. Під час чергового пострілу щось потрапило в скроню Олегу, і він впав.

Цю інформацію “ВЗ” підтвердив заступник прокурора Дніпропетровської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Вадим Аракелян. “Слідчі прокуратури, — не приховував він, — надзвичайно здивовані, бо не пригадують смерті військового за таких дивних обставин. Навчання на полігоні проходили без порушень. Лейтенант не перебував на лінії вогню. Він, як цього вимагають правила, стояв за два метри праворуч від гранатомета. Солдат вистрелив по команді, граната полетіла запланованою траєкторією і вибухнула там, де й мала. А за секунду лейтенант впав. Він був у касці, та вона його не врятувала. 3-сантиметровий шматок металу влучив йому у скроню. Наразі експертиза з’ясовує, що це був за шматок металу. Це міг бути осколок від гранати чи деталь самого гранатомета, який був випущений у 1970 році”.

7 вересня, вночі, труну з тілом Олега привезли у Борислав. Провести в останню путь свого підлеглого приїхали командир бригади та його заступник з виховної роботи. Допомогти поховати офіцера, організувати поминки взялися за свій кошт обласний військ­комат та офіцери Дрогобицького гарнізону.

Олег Пурак був єдиним сином Любові Несторівни Пурак, яка тривалий час працювала старшим спеціалістом з питань депутатської діяльності Бориславської міськради та нещодавно вийшла на пенсію. Пані Любов виховувала сина справжнім чоловіком. Олег з дитинства мріяв стати військовим, отож вступив вчитися у військовий ліцей імені Героїв Крут, а по його закінченні став курсантом Львівської академії Сухопутних військ імені Петра Сагайдачного. Обрав для себе найризикованіший військовий фах — десантника.

“Олег був хорошим другом, на нього в усьому можна було покластися”, — розповів “ВЗ” телефоном товариш Олега з навчання у ліцеї, який представився Юрієм. “Пам’ятаю цього курсанта. Був старанним і дисциплінованим, — додав один із працівників академії капітан Антон Миронович.

Немає нічого страшнішого від того, що у мирний час батькам доводиться ховати своїх синів. На жаль, трагічні випадки у Збройних силах, особливо в десантних підрозділах, непоодинокі. У 2008 році, наприклад, схожа трагедія сталася у 80-му аеромобільному полку, що дислокується на вулиці Стрийській у Львові. 6 серпня того року під час табірного збору, що проходив на Яворівському полігоні, десантники проводили навчальні стрільби з міномета. Під час одного з пострілів розірвався ствол міномета. Загинув солдат строкової служби, призваний з Миколаївського району Львівщини. Ще трьох військовослужбовців важко поранило. “Не на диктофон” чимало офіцерів, обговорюючи цю трагедію, припускали, що її спричинило використання зброї, виготовленої “за часів царя Гороха”...

Винних у загибелі молодого офіцера має знайти прокуратура. Та що б не спричинило загибель Олега Пурака, чимало юнаків продовжуватимуть обирати одну з найризикованіших професій — захисника Вітчизни...

Редакція “ВЗ”висловлює співчуття рідним і друзям загиблого офіцера-десантника.

А тим часом...

Експерти зі зброї та офіцери, до яких “ВЗ” звертався з проханням висловити свої версії причин трагічної події на Дніпропетровщині, відмовлялися це робити до оприлюднення висновків прокуратури. Та кілька років тому фахівці NAMSS — агенції НАТО з технічного обслуговування зброї, провели технічно-економічний аналіз зброї та боєприпасів на озброєнні української армії. Вони зробили висновок — чимало зразків стрілецької зброї українських військових через зношеність стали небезпечними як для використання, так і для зберігання. З цим висновком погодилися й українські військові. 1 травня цього року в Україні почала діяти фінансована НАТО програма утилізації залишків стрілецької зброї. Присутній на першому знищенні стрілецької зброї начальник відділу утилізації Міністерства оборони України Георгій Хохол зауважив: “Важко словами передати емоції, які переповнюють офіцера, що спостерігає за знищенням грізної колись стрілецької зброї. Та я розумію, що рано чи пізно ця зброя приходить у непридатність для подальшого користування...”