У судовій клітці міліціонери плакали

4 вересня у Сихівському районному суді міста Львова розпочалося слухання резонансної кримінальної справи, порушеної проти шістьох тепер уже колишніх співробітників Державної служби охорони (ДСО) при ГУ МВСУ у Львівській області. Їхні “подвиги” стали відомі далеко за межами Львова. Колишні міліціонери побили двох відвідувачів піцерії. Головує на процесі голова Сихівського суду Сергій Лєсной. Під час першого судового засідання без емоцій не обійшлося. У судовій залі учасники процесу кілька разів сперечалися, лилися сльози...

Так били кийками, що шкіра злазила...

21 квітня цього року, близько 5-ї години ранку, в одній із піцерій на Сихові бармен викликала “тривожною кнопкою” наряд ДСО. Свої дії вона пізніше пояснювала тим, що двоє відвідувачів відмовлялися покидати заклад, працівники якого вже збиралися додому. У відповідь на зауваження бармена чоловіки нагадали, що піцерія має цілодобовий режим роботи. Та додали, що не вийдуть, поки не доп’ють замовлені кухлі пива. Таким чином відвідувачі, вирішила працівниця піцерії, порушили громадський порядок, ось і натиснула на “тривожну кнопку”.

На виклик прибули двоє співробітників ДСО. Вони спробували затримати “порушників громадського порядку”. Та відвідувачі вчинили спротив незаконним, на їхнє переконання, діям міліціонерів. Ті викликали на допомогу чотирьох своїх колег. Подальші дії співробітників ДСО зафіксували камери відеоспостереження, встановлені у піцерії. Любителів ранкового пива, які вже не чинили спротиву, міліціонери вивели в коридор піцерії та почали так гамселити руками, ногами та кийками, що з деяких місць тіла бідак злізла шкіра, а матерія від одягу врізалася в оголене м’ясо.

Після побиття затриманих відвезли у Сихівський райвідділ міліції, де протримали майже цілий день. З райвідділу чоловіків забрала в лікарню карета “швидкої”.

Через кілька днів після інциденту хтось поширив ці кадри в Інтернеті. “Ужастик”, головні ролі в якому виконували правоохоронці, переглянув і керівник міліції Львівщини генерал-майор Олександр Рудяк. Після чого наказав негайно затримати підлеглих, яких назвав “катами”. “Якщо співробітники ДСО встановили, що відвідувачі піцерії вчинили якесь адміністративне правопорушення, — пояснив свій наказ кореспонденту “ВЗ” генерал Рудяк, — вони мали на місці скласти протокол про адмінпорушення. Якщо громадяни грубо порушували громадський порядок та чинили міліціонерам опір, їх мали затримати, застосовуючи, якщо виникне необхідність, силу. Та жорстоко бити людей, які вже не чинили спротиву, міліціонерам ніхто права не давав”.

Поява в Інтернеті кадрів жорстокої розправи міліціонерів над людьми набула такого резонансу, що під загрозою виявилося навіть проведення у Львові матчів чемпіонату Євро-2012. Одна з найвпливовіших правозахисних організацій світу “Міжнародна амністія” оприлюднила заяву, в якій висловила занепокоєння інцидентом у місті, що приймає Євро-2012, та зазначила, що “українська міліція несе небезпеку для вболівальників, які приїдуть в Україну на Євро-2012”.

Незабаром прокуратура Львів­ської області порушила проти затриманих міліціонерів кримінальні справи. 4 травня Галицький райсуд міста Львова санкціонував арешт п’ятьох співробітників ДСО. Ще одного учасника цих подій — водія службового автомобіля, який у піцерію не заходив та участі у побитті не брав, — рішенням суду звільнили з-під варти під заставу в 17 тисяч гривень.

Встати, суд іде!

За годину до початку судового процесу під входом до суду зібралися кількадесят родичів обвинувачених. Руки в мозолях та “робоча” засмага підказували, що здебільшого це селяни з навколишніх сіл. О десятій годині ці люди вщерть заповнили маленьку судову залу.

Зі СІЗО конвой привіз п’ятьох обвинувачених. З них зняли наручники та посадили на лаву підсудних у металеву клітку. Шостий фігурант справи, що перебуває на волі, зайняв місце на першій лаві у залі. Одягнуті у цивільне, екс-міліціонери (одразу після затримання їх звільнили з МВС) без форми виглядали негрізними. Начебто зменшилися у зрості...

Судове слухання почалося зі з’ясування осіб підсудних та потерпілих. З’ясувалося, що наймолодшому з обвинувачених — 26 років, найстаршому — 38. Троє з екс-міліціонерів мають вищу освіту. 26-річний Володимир, якого опитували першим, у 2006 році здобув диплом агронома. Його 28-річний колега Максим у Дрогобицькому університеті отримав фах вчителя праці та креслення. 27-річний Іван закінчив навчання в Державному університеті внутрішніх справ за фахом “правознавство”.

Коли обвинувачені почали вказувати свої адреси та склад родини, стало зрозумілим, чому ці люди свого часу пішли служити в міліцію. Вони проживають у селах, здебільшого в стареньких хатинках, де туляться кілька родин. Жодної перспективи утримувати родини, працюючи за цивільним фахом, у них не було, ось і одягли чорну форму ДСО. Коли дійшла черга розповідати про склад родини 31-річному Василеві, грізний у минулому міліціонер несподівано заплакав. Сльози потекли з очей, коли він назвав ім’я свого трирічного сина Дениса.

Усім екс-міліціонерам прокуратура висунула звинувачення у “перевищенні влади або службових повноважень, що супроводжувалися насильством або такими діями, що ображають особисту гідність потерпілого”. Декого з міліціонерів звинувачують ще у тому, що вони викрали з гаманців потерпілих значні суми грошей.

Перехресний допит... потерпілих

Коли надійшла черга відповідати на запитання потерпілим, у судовій залі стало настільки спекотно, в прямому та переносному сенсі, що суддя Лєсной попросив принести два вентилятори. Один встановили біля судді, другий — у залі, біля “клітки”.

32-річний Ігор Савчишин та 31-річний Андрій Семенюк — друзі з дитинства. Обидва заробляють на хліб за кермом автомобіля. Після виписки із лікарні, де друзі лікувалися після «спілкування» з міліцією, їхні негаразди не завершилися. Ігор Савчишин розповідав, що у квітні став безробітним, бо фірма, де працював водієм, закрилася. Нещодавно він спромігся влаштуватися водієм в іншу фірму. Проте взяли на роботу з випробувальним терміном. “Вони не хочуть брати мене у штат, бо знають, що я братиму багато відгулів під час судових засідань”, — пояснив чоловік.

Андрій Семенюк заявив у суді, що через побиття міліціонерами став інвалідом третьої групи. У нього через травму голови постійні болі та нудота. Раніше, розповідав, заробляв на життя тим, що перевозив з Польщі в Україну автомобілі. Зараз, каже, через стан здоров’я займатися цим не може. Отож живе на утриманні батьків.

Коли захисники обвинувачених почули, що офіційно Андрій на час вчинення проти нього злочину вважався безробітним, на чоловіка посипався град неприємних запитань. “Ви купували в Польщі автомобілі за свої гроші та привозили їх в Україну?” — цікавилися адвокати. Андрій пояснював, що купувала автомобілі, оформляла їх розмитнення та перепродувала комерційна структура. Він лише переганяв автомобілі через кордон, за що отримував від 800 до тисячі гривень. Андрій мусив зізнатися, що працював неофіційно, отож жодних податків не платив.

“Перехресний допит” потерпілого спробували припинити його захисник та державний обвинувачувач. Вони зазначили, що питання про заробітки Андрія жодного стосунку до справи не мають. Проте суддя нагадав, що Андрій звинуватив міліціонерів у крадіжці з його гаманця 1800 доларів та 200 гривень. Чи справді він мав такі суми, намагаються з’ясувати адвокати.

Після чергового хитрого запитання Андрій нарешті зрозумів, що дає свідчення проти себе. “А що я мав робити, якщо жодна фірма не хоче офіційно брати на таку роботу?” — розгублено запитував невідомо кого.

Обидва потерпілі подали до суду позови про виплату моральної шкоди. Вони вимагають з ГУ МВСУ у Львівській області по 60 тисяч гривень моральних відшкодувань. Коли суддя попросив Ігоря вголос назвати суму “моральної шкоди”, той грубо відповів: “Там написано...”, чим заробив зауваження.

В обох потерпілих суддя запитав, чи вибачалися перед ними родичі міліціонерів, чи не пропонували відшкодувати збитки. Обидва відповіли, що перед ними ніхто не вибачався. Ігор пригадав, що в лікарню до нього приходила жінка, яка свого імені не назвала та представилася мамою одного з арештованих міліціонерів. “Ви справді вимагаєте від наших синів 50 тисяч доларів?” — буцімто запитала Ігоря ця відвідувачка.

Судовий процес над міліціонерами, які жорстоко побили людей, лише розпочався. Наступне засідання призначено на 28 вересня. Надалі суд досліджуватиме докази у справі та даватиме їм юридичну оцінку. Та в судовій залі не пролунає відповідь на не процесуальне, а життєве питання: чому звичайні люди, діти простих селян та робітників, одягнувши міліцейську форму, скаженіють, перестають поважати всіх, хто не носить форми, та забувають про моральні чесноти? Невже це якась заразна хвороба, що передається людині разом із форменим одягом?