Шлях до Лондона лежить через Кропивницький

Легкоатлети розіграли нагороди чемпіонату України.

Ольга Саладуха: «У мене ще є спроба, а значить, ще є шанс».
Ольга Саладуха: «У мене ще є спроба, а значить, ще є шанс».

Цими днями стадіон кропивницького футбольного клубу “Зірка” приймав у себе зірок Королеви спорту. На чемпіонаті України з легкої атлетики, який є головним етапом відбору на світову першість у Лондоні (вона відбудеться з 5 по 13 серпня), змагалися практично усі українські лідери. Єдиний виняток керівництво збірної зробило для Богдана Бондаренка: бронзовий призер Олімпіади-2016 у Ріо на одному з комерційних стартів виконав норматив і продовжує тренуватися за індивідуальним графіком.

Титули й гучні імена учасників не стали для місцевих мешканців стимулом прийти на стадіон: попри розклеєні містом афіші, протягом чотирьох днів змагань трибуни залишалися порожніми. “Це сумно, – зітхнула чемпіонка світу-2011, триразова чемпіонка Європи (2010, 2012, 2014) і бронзова призерка лондонської Олімпіади Ольга Саладуха. – І я сама, і багато хто з моїх колег просили у трибун підтримки. Та підтримувати було нікому. Це перший мій виступ на чемпіонаті України з 2008 року. Дівчата розповідали, що торік на національній першості у Луцьку уболівальників було значно більше”.

Елемент несподіванки

Для багатьох лідерів української легкоатлетичної збірної, які не виконали норматив на участь у планетарній першості, цей чемпіонат став ще однією можливістю надолужити згаяне на сертифікованій арені. Та вдалося це лише Олесі Повх та Анні Плотіциній. Дівчата показали час світового рівня на гладкій стометрівці та на 100 м з бар’єрами відповідно. Олеся “влучила” у норматив (11,26) – акурат до сотої секунди вже у півфіналі. А у вирішальному забігу, зафіксувавши 11,27, підтвердила приказку: стабільність – ознака майстерності. “Цього разу склалося абсолютно все, – розповіла після фінішу Олеся Повх. – Та це ще не пік моєї форми. На комерційних стартах, які чекають на мене попереду, сподіваюся знову поліпшити результат. У Лондоні хотілося б встановити особистий рекорд. Та ми з тренером вирішили, що цей сезон прохідний. Тож головну ставку робитимемо на естафету. Цього сезону естафетний склад змінився кардинально. Прізвища учасниць естафети ще не затверджені (наразі є вісім претенденток), та у команді у будь-якому разі ви побачите зовсім молодих дівчат. Для кожної з нас має значення, хто бігтиме разом з тобою: під час передачі палички звикаєш до руки, до контакту і почуваєшся упевненіше. Цього року у нас буде елемент несподіванки. Та не страшно. Впораємося з будь-якою рукою!”

На стометрівці у чоловіків від усіх переслідувачів легко втік бронзовий призер чемпіонату Європи-2014 у бігу на 200 м Сергій Смелик. “Ще до чемпіонату норматив на 200-метрівці уже був у мене в кишені, – усміхнувся луганський спринтер. – Водночас у мене було завдання підтягнути першу половину дистанції, і я на чемпіонаті країни стартував на 100 м. Якби погодні умови були більш сприятливими, не виключено, що у Кропивницькому виконав би норматив і на цій дистанції. Та у мене ще один старт попереду, а значить, є шанс. Доріжки Лондона знайомі мені: на Олімпіаді-2012 я пробіг 200 м у попередньому забігу за 20,63 з найкращим своїм результатом, хоча і змагався по другій доріжці”.

На висоті рекорду

“У мене також уже був норматив на чемпіонат світу, та я б не сказала, що національна першість пройшла для мене у спокійному режимі, – сказала Марина Килипко, яка кілька місяців тому на чемпіонаті Європи у Белграді у секторі для стрибків з жердиною виборола свою першу “бронзу” офіційних змагань серед дорослих. Рівних їй не було і в Кропивницькому. – Якщо вже заявилася на змагання, значить, потрібно докладати усіх зусиль для перемоги. Тим паче, що початок виявився не найкращим, та від стрибка до стрибка вдавалося нівелювати технічні погрішності. І заключні спроби без перебільшення були вдалими”.

Не встигла Оксана Окунєва поповнити свою домашню скарбничку ще однією перемогою чемпіонату України, як до неї підійшов хлопець з кошиком квітів. Навряд чи він міг передбачити, що миколаївська атлетка доволі невимушено візьме 1,97 м (і в подальшому продемонструє непогані спроби на 2,00 м). І що Ірина Геращенко (1,92 м) та Юлія Левченко (1,89 м), у яких також уже був норматив на чемпіонат світу, віддадуть перемогу своїй досвідченішій суперниці практично без боротьби. Просто для нього, незалежно від усіх результатів, Оксана була найкращою. “Квіти мені приніс однокласник, ми разом навчалися у спортивному училищі, – підморгнула Оксана Окунєва. – Він живе у Кропивницькому і вирішив прийти підтримати мене. Мабуть, здогадувався, що мені вдасться перемогти (усміхається). Я на повну відпрацьовувала кожен стрибок. У мене певні проблеми з технікою: від звичної техніки переходжу до нової, тому не завжди все вдається. Та на цьому чемпіонаті я добре почувалася, до того ж тренер підтримував мене, тому і результат відповідний. Хотілося б і у Лондоні пристойний результат показати. Вибороти нарешті медаль… Мені подобається стрибати у Кропивницькому. Так само, як і в Луцьку. На цих аренах різне покриття, та в будь-якому разі якісне. Не те що у нас у Миколаєві, де ми тренуємося на сухій гумі, яка залишилася ще з радянських часів”.

У чоловічій висоті за відсутності Богдана Бондаренка одноосібним лідером обіцяв бути віце-чемпіон Європи-2014 і бронзовий призер чемпіонату світу у приміщенні Андрій Проценко. Та вже у кваліфікації травма завадила херсонцю продовжити змагання. Тому у фіналі основна боротьба розгорнулася між досвідченим львів’янином Дмитром Дем’янюком та юним бердичівцем Віктором Лонським. Висота 2,28 м підкорилася наймолодшому атлету з династії Лонських з другої спроби. Дем’янюк стрибки на цій висоті також розпочав невдало і останні дві спроби переніс на 2,30 м (а це є норматив на чемпіонат світу). Та для кожного з суперників планка на цій висоті відмовлялася бути союзницею. “2,28 – це мій особистий рекорд. А на висоті рекорду відчуття завжди незабутні, – зізнався Віктор Лонський. – Я уперше став чемпіоном країни серед дорослих. Та більш титуловані суперники не бентежать мене. Я готовий боротися з усіма. Засмутився страшенно, коли не побачив у секторі Андрія Проценка. А от якби ж приїхав ще й Богдан Бондаренко! Спортсмени такого рівня тягнуть суперників за собою, на більш солідні висоти. Мені б хотілося перемогти Бондаренка. Так, у мене максимальні цілі (сміється). Я потихеньку вливаюся у дорослий спорт, тому прагну перемагати усіх незалежно від віку”.

Карти сплутав вітер

Не склалися стрибки у капітана “синьо-жовтої” збірної Ольги Саладухи. До нормативу – 14,10 м – донеччанці забракло двадцяти сантиметрів. “Не надто задоволена тим, як усе склалося, – зазначила Ольга. – Адже і я, і Руслана Цихоцька (вона з результатом 13,55 м стала другою. – О. С.) виходили у сектор насамперед заради нормативу. Та вітер сплутав нам усі карти: у мене були лише дві вдалі спроби. 14,10 м – не межа для мрій і сподівань. Та при цьому не вдалося ж. Та це ще не кінець життя. Попереду будуть комерційні старти, на яких сподіваюся відібратися до Лондона. Незважаючи на травми та тривале відновлення, мої амбіції залишилися такими, як і колись: на планетарній першості боротися за найвищі місця”.

Забіг на 3000 м з перешкодами минув без лідерки національного рейтингу Марії Шаталової. Житомирська атлетка встигла виконати норматив ще до національного чемпіонату, а у Кропивницькому виконувала інші технічні завдання – на дистанції 1500 м (і навіть стала бронзовою призеркою). За її відсутності недосяжною для переслідувачок стала львів’янка Оксана Райта. “Біглося сьогодні якось важко, – зізналася Оксана. – На цьому стадіоні мені ще ніколи не було легко. До того ж невпевнена була у проходженні бар’єрів: останнім часом я не відпрацьовувала їх, як годиться. Та все ж задоволена результатом: хоча і не наблизилася до особистого рекорду, та все ж показала найкращий свій результат у сезоні. Про норматив на чемпіонат світу навіть не мріяла. Я ще не в тих кондиціях, аби показувати такі швидкі секунди”.

Фото «Жорстка атлетика»

Кропивницький