Тренер «Галичанки» Тетяна ШТЕФАН: «Дівчата боролися від першої до останньої хвилини»

У стартовому матчі першого кваліфікаційного раунду Кубка ЄГФ “Галичанка” дала львівським уболівальникам надію: уперше підопічні Тетяни Штефан перемогли свого давнього суперника, “Погонь Балтику” з польського Щеціна — 24:22. Та наступного дня не зуміли втримати переваги: “мінус чотири” (20:24) не дозволили “галичанкам” продовжити боротьбу.

«З «Погонню» ми грали два роки тому, — розповіла наставниця “галичанок” Тетяна Штефан. — У чемпіонаті Польщі грає дванадцять команд. А рівень конкуренції такий, що друга команда може легко програти суперникам, які посідають сьоме місце. Виграють від цього не лише глядачі, а й самі гравчині, які постійно прогресують. З тих часів у цій команді не відбулося якихось кардинальних змін. Єдине, у складі з’явилися три нові бразильські гравчині, одна з яких, лінійна, добряче попсувала нам нерви і гру (особливо у другому матчі, де ми просто були не в змозі її зупинити). У першій зустрічі ми повинні були вигравати більше, ніж два м’ячі. Та двічі не забили там, де просто змушені були реалізовувати. І двічі грали у меншості. Пробити “погонський” захист було дуже складно: у них у захисті три гравчині під 1,84 м. Та у першому матчі дівчата непогано реалізували тактичну установку — розширити зону, розтягнути суперниць, аби знайти лазівку для власних атак. Наступного дня наші опонентки зробили правильні висновки. Протистояти їм стало ще важче. У ході гри ми програвали сім м’ячів. Та дівчата зібралися, почали надолужувати згаяне. Аби зробити рахунок вигідним (для нас було достатньо “мінус два”), нам трішки забракло часу. Можливо, мені потрібно було дещо раніше зробити заміну у нападі».

Коли “Галичанка” зустрічалися з польками минулого разу, екс-тренер львів’янок Василь Козар зауважував, що його команда не виглядала цілісною, не видно було єдиного бажання перемагати. “Цього разу я не можу дорікнути підопічним, — переконує Тетяна Штефан. — Дівчата боролися з усіх сил від першої і до останньої хвилини. Я можу лише подякувати їм за обидва ці матчі. У них не все виходило, але вогонь в очах не згасав ані на мить”.

“Гадаю, що команда за останні півроку зазнала видимих змін — це можна побачити безпосередньо на майданчику, — веде далі наставниця “галичанок”. — Та, найголовніше, змінився характер команди: нам уже не потрібно щоразу піднімати бойовий дух. Окрім того, зовсім іншою стала тактика. У кожного тренера своє бачення гри. Так, як сьогодні грають “галичанки”, — це власне і є моє бачення. Я переглядаю ігри найкращих європейських та світових клубів, і у кожного “позичаю” певні моменти, які стали би корисними для нас. У мене є хороші друзі-тренери у зарубіжних клубах, з якими колись грала я сама. З якими ми тепер залюбки обговорюємо гандбол і ділимося професійними секретами. Найбільше мені до вподоби норвезький стиль — швидкісний, комбінаційний, тактичний. До цього ми і йдемо”.

Фото Юрія ШАБЕЛЬНИКА