На п’єдесталі – учні та тренери

Ольга Харлан та Богдан Нікішин — бронзові призери чемпіонату Європи з фехтування

Фото FIE
Фото FIE

“Родзинкою” 29-го чемпіонату Європи з фехтування, який приймає польське місто Торунь, стали скрипкові та віолончельні етюди, які лунають щоразу, як у фехтувальному холі затихає брязкіт клинків: майстрів рапіри, шпаги і шаблі на доріжку супроводжують Моцарт та Шопен. Та найбільш зворушливим моментом щодня стають слова ведучого церемоній нагородження, які у повній тиші розносяться залом: «А тепер запрошуємо зійти на п’єдестал пошани тренерів призерів чемпіонату Європи…». Уперше у глядачів з’явилася можливість дізнатися імена усіх причетних до успіху спортсменів.

У перший день змагань з третьої сходинки п’єдесталу разом із шаблісткою Ольгою Харлан трішки ніяково дивився у зал її особистий і перший наставник Артем Скороход. Переможниця кваліфікації Ольга Харлан розпочала «олімпійку» у ритмі сиртакі: спочатку неспішно завдавала ударів Теодорі Коунторі (15:4), а в подальшому щоразу пришвидшувала темп, атакуючи ще одну представницю збірної Греції Васіліку Вугіуку (15:14).

У чвертьфіналі уже з перших секунд намагалася продемонструвати, хто на доріжці господиня, Александра Соха. Того дня стіни направду допомагали досвідченій польці. Своїх попередніх суперниць (серед них в 1/16 фіналу і нашу Аліну Комащук — 4:15) Соха перемогла на одному диханні і без зайвих сумнівів. З Харлан 34-річна шаблістка також обійшлася без сантиментів: за кілька секунд її ініціатива відобразилася на рахунку — 2:0. У першій половині поє­динку Олі так і не вдалося вийти попереду. Надію своїм уболівальникам вона подарувала, коли двома потужними атаками наздогнала титуловану польку (10:10). Та Соха, яка на цьому чемпіо­наті демонструє найкраще своє фехтування, легко зупиняла наступ українки і на радість трибун тричі поспіль запалила свій червоний “ліхтар” (13:10). І тримала концентрацію до останнього: вона краще за інших знає, як навіть безнадійні поєдинки може “витягти” Харлан… У Торуні Ольга зробила ще одне маленьке диво. Не чекаючи, яку ж фехтувальну задачку запропонує їй Соха, Харлан створювала на доріжці власні головоломки, оперативно розв’язати які польці так і не вдалося (15:14). З одного боку доріжки, де укотре з’ясовували стосунки дві лідерки світового фехтування, Ольга Харлан та Софія Велика, за двох нервував тренер російської збірної Крістіан Бауер. Його підопічна натомість випромінювала олімпійський спокій. З іншого боку кам’яною стіною височів Олег Штурбабін — у недавньому минулому активний спортсмен, який останнім часом на змаганнях секундує Харлан. Син екс-тренера української шабельної збірної Валерія Штурбабіна завжди дивував нефехтувальною холодністю, спокоєм та скрупульозністю. І саме ці якості Штурбабіна-молодшого стали у пригоді Олі Харлан. Відпустивши Велику у першому періоді (5:8), миколаївська шаблістка змінила тактику і, вправно відбиваючи російські атаки, обійшла опонентку (13:12). Та на цьому запал вичерпався. Софія бездоганно відпрацювала на дистанції і встигала вчасно перехоплювати небезпечний клинок Харлан (13:15). Велика у підсумку стала чемпіонкою, перемігши у фіналі угорку Анну Мартон. Олі цього разу дісталася “бронза”.

Наступного дня на цій же, третій, сходинці п’єдесталу стояв ще один український дует. Уперше у тривалій і сповненій командними перемогами кар’єрі особисту нагороду чемпіонату Європи виборов Богдан Нікішин. Поряд з ним вітання приймала Ольга Маркіна, яка у Дніпропетровську познайомила хлопця з азами фехтувального мистецтва, а згодом привела до світових вершин.

Уже в 1/16 фіналу Богданові дістався ще той “подарунок” — 39-річний Габор Боцко, який у складі збірної Угорщини зібрав цілу колекцію нагород чемпіонатів світу, Європи та Олімпійських ігор (у передньому колі Нікішин доволі легко обіграв Бартоша Пясецкі, який презентує Норвегію, — 15:6). “Угорська школа фехтування дуже потужна, — розповів Нікішин. — Кілька сезонів поспіль ми з хлопцями ніяк не могли здолати угорців. Та ось настав наш час: ми навчилися їх перемагати”. В’язкого, а тому і вкрай незручного Боцка Богдан переміг ціною в один укол (10:9). Наступний суперник, італієць Пао­ло Піццо, є повною протилежністю угорцю. Та емоційність і спонтанність Піццо дніпропетровський шпажист швидко обернув на свою користь (15:6).

У чвертьфіналі турнірна сітка видала українцю ще одного угорця, шестиразового чемпіо­на Європи і чинного чемпіона світу Гезу Імре. Того самого, який на московській планетарній першості залишив Нікішина без нагороди. “Я поступався, згодом скоротив відставання і навіть одним уколом вийшов уперед. Та менш ніж за секунду до завершення поєдинку угорець зрівняв рахунок, — згадує той двобій Богдан Нікішин. — А далі програв на пріоритеті… Ця поразка не дає мені спокою, і досі гризе – наяву і уві сні”. У Торуні сталося все з точністю до навпаки. Весь поєдинок Боцко тримався на крок попереду. Лишень за декілька секунд до фінальної команди арбітра Богдан зрівняв рахунок (9:9). У додану хвилину угорець пресингував Нікішина, шукаючи клинком лазівку для атаки. В одній з таких спроб українець чітким захистом зупинив опонента. А в наступній, півфінальній, битві двох віртуозів — Богдана Нікішина та Янніка Бореля — переможне слово залишилося за майбутнім чемпіоном континенту, французом (8:15).