Наталія МУЗИЧУК: «Аби засвоїти, як ходить кінь, ми з Марічкою і Анею стрибали у парку по плитах»

Суперницею Музичук буде претендентка на шахову корону — дворазова чемпіонка планети і перший номер рейтингу, китаянка Хоу Іфань.

Попри певні труднощі, підготовка до матчу відбулася згідно з планом і в повному обсязі, розповіла тренер і мама шахової королеви Наталія Музичук. Марічка готова до боротьби. А Львів — до нової хвилі шахового буму.

- Яка манера гри притаманна Хоу Іфань?

- Хоу дуже сильна шахістка, яка вже двічі підтверджувала звання чемпіонки світу. У рейтингу міцно закріпилася на першому місці, до 2700 очок їй бракує зовсім трішки. Усім необхідним для найвищих досягнень її забезпечує держава. З Хоу працюють сім тренерів.

- У чому полягають особливості підготовки шахістів?

- Безпосередньо перед турніром потрібно стишити оберти, трішки відпочити, аби підійти до змагань сповненим сил і енергії. На фоні втоми добре відіграти турнір тривалістю два тижні непросто... У нас тренування тривають від п’яти-шести і навіть до десяти годин. Відразу після сніданку Марічка й Аня сідають за шахівницю і працюють до вечора, з перервою на обід. Деколи тренуються окремо, вирішуючи кожна свої завдання. І час від часу допомагають одна одній награвати певні позиції, діляться ідеями, перевіряючи їх на практиці.

Витримувати такі великі розумові навантаження без загальнофізичної підготовленості, без хорошого рівня витривалості — неможливо. Шахи називають мистецтвом чи навіть наукою. Та насправді шахи — це спорт. У цейтноті у шахіста пульс підстрибує до 180 ударів на хвилину, а тиск може становити навіть до 200 мм рт. ст. — прилади дозволяють фіксувати ці показники навіть під час гри. Протягом чемпіонату світу у Сочі Марічка втратила 6 кг ваги. Сидить, здавалося б, собі дівчина, крісло до підлоги притискає. І худне на очах...

- Одні шахісти для поліпшення фізичних кондицій кроси бігають, інші у басейні кілометри відмірюють...

- ...а Марічка з Анею понад усе полюбляють грати у теніс. Також у перерві між турнірами сестри ходять до аквапарку, плавають, займаються аквааеробікою, степом чи працюють у тренажерній залі. А ще обов’язковий момент у підготовці — прогулянки на свіжому повітрі. Попри напружений графік, дівчата знаходять час і для спілкування з друзями. У них є подруги, з якими вони знайомі з раннього дитинства.

- Окрім власних доньок, ви тренуєте у Стрию дітей...

- З дітками працюю лише на півставки, приділяти їм більше часу немає можливості. Ми не можемо навчати усіх, хоча робимо все можливе, щоб усі діти спробували себе у шахах. За 24 роки роботи у спортивній школі я не відмовила жодній дитині. Принаймні намагалася у кожного з новачків виявити здібності до шахів, дати час, аби переконатися, що діти направду не байдужі до цієї гри.

- Скільки часу потрібно, аби виявити у дитини здібності до шахів?

- Є діти, талант яких неможливо не помітити вже у перші півгодини заняття. А є напрочуд старанні дітки, які виконують усі домашні завдання. І начебто хочуть усе зробити добре, та чогось їм при цьому бракує — якоїсь іскри: роблять усе правильно, а результати не ростуть. Та мене більше засмучують інші — талановиті, обдаровані від народження, та при цьому страшенно ліниві. Прогресують лишень завдяки тому, що роблять безпосередньо на занятті. “Відмазка” у них одна — багато уроків. І це у другому класі... У нас усі хочуть бути чемпіонами. Та лише одиниці готові заради цього багато працювати.

До нас приводять дітей часто з однією метою — пам’ять розвинути і математичні здібності стимулювати. Зробити з дитини відмінника. Так, шахи розвивають логічне мислення і здатність концентрувати увагу. Та попри це, я вже втомилася пояснювати батькам, що у шахів і математики є мало спільного. Хороший шахіст далеко не завжди добре розв’язує математичні задачі. Для цього потрібно для початку вивчити формули (сміється). З іншого боку, за всі роки моєї педагогічної практики у мене в групі не було жодного двієчника. Усі наші підопічні справді добре вчаться.

- З дітьми якого віку починаєте працювати?

- До нас у шахову школу приходять діти п’яти-семи років. За останні десятиліття шахи відчутно помолоділи. Тепер гройс­мейс­тером можна стати і у дванадцять років. (Сергій Карякін у 12 років і 211 днів став наймолодшим гросмейстером світу). Нав­чити правил шахової гри можна і за одне заняття, особливо дітей підліткового віку. Після цього дитина вже може грати у шахи. Та не завжди ті, хто вміють грати, розуміють цю гру. Молоді шахісти, які з роками навчилися цю гру розуміти, якраз і прирівнюють шахи до мистецтва (усміхається). Талант у шахах проявляється по-різному. Одні починають стрімко прогресувати, та з часом цей прогрес призупиняється. Інші ж, здається, топчуться на місці, а потім дивують неймовірним проривом.

- А з якого віку ви почали навчати шахів власних доньок?

- І Аня, і Марічка почали грати у шахи з трьох років. У нас на столі завжди стояла розкладена шахівниця — ми з чоловіком готувалися до тренувань у спортивній школі. Дворічна дитина не могла пройти повз дошку і не поцікавитися, що це. “Це тура”, — розповідала я спочатку Ані, а потім і Марічці. “Це слон, а то — король”... І коли дівчинка не задовольнялася цим поясненням, брала фігуру і пересувала шахівницею: “Тура ось ходить так прямо-прямо, вперед і назад, а слон так — косо-косо”. До трьох років дівчата уже безпомилково знали, як саме ходить кожна фігура. У два роки донечки могли правильно розставити на шахівниці початкову позицію, не плутаючи короля з ферзем. У три — могли розповісти, коли можна робити рокіровку тощо.

Найскладніше було пояснити дворічній доньці, як ходить кінь: дитина ще не знала, що таке літера “Г”, тож ми залишили його насамкінець. Аби краще засвоїти, що кінь ходить “раз-два-і вбік”, ми у парку стрибали на великих квадратних кам’яних плитах.

- Ви пам’ятаєте перші змагальні ігри ваших доньок?

- У шаховому клубі я проводила кваліфікаційний турнір серед дітей до 14 років. І ось на тому турнірі наша п’ятирічна Аня посіла третє місце. Вона обіг­рувала суперників, старших за неї щонайменше удвічі. А у шість років старша донька виграла свій перший чемпіонат Європи.

- Аня з Марічкою — татові доньки чи радше мамині?

- Ми усі питання вирішували разом і досі радимося і шукаємо вирішення різноманітних питань усією сім’єю. Знайомі кажуть, що Аня більше подібна на тата, а Марічка на мене. Та сама я ніколи не помічала цього і не надавала зовнішнім подібностям і відмінностям значення. У нас у сім’ї завжди було одне правило — ніколи не обманювати і дотримуватися своїх обіцянок (мені неодноразово доводилося жертвувати якимись своїми інтересами, аби виконати те, що я обіцяла донькам). Нам це вдається. Тому наша сім’я — нероздільний організм.

Фото thechessdrum.net

А тим часом...

Сьогодні одна з найтитулованіших шахісток світу Анна Музичук проведе сеанс одночасної гри з львівськими журналістами. Цей захід розпочнеться у прес-центрі “Гал-інфо” (вул. Міцкевича, 8, 5 поверх) о 16.00. Найбільш гідних своїх суперників Анна визначить сама.