Усупереч усьому — позитивні зміни

На доріжках Спортивного комплексу університету фізкультури фехтувальна еліта країни вшанувала пам’ять основоположника львівської школи фехтування Вадима Андрієвського та розіграла нагороди етапу Кубка України.

Першими свої безкровні дуелі провели майстри та майстрині шаблі. У чвертьфіналі жіночого турніру зустрілися дві хороші подруги, які в Пекіні-2008 пліч-о-пліч виборювали олімпійське “золото”, - Галина Пундик та Ольга Жовнір. У рівному двобої Артему Скороходу, який судив цю зустріч, не завжди легко було приймати рішення. Довго міркуючи над моментами передостанньої фрази, він усе ж віддав перевагу Жовнір (14:14). Та уже через кілька секунд Галя Пундик, одним розчерком клинка запаливши свій “ліхтар”, показала свою незгоду з відомим українським наставником (15:14). У подальшому, без зайвих проблем перемігши свою землячку-нетішинку Ірину Щуклу (15:8), титулована фехтувальниця зустрілася у фіналі з Ольгою Харлан. У попередніх поєдинках ні одеситка Маргарита Смірнова, ані володарка цілого комплекту командних нагород чемпіонату світу Олена Вороніна не наважилися потурбувати Олю (15:4). Фінал для миколаївської шаблістки також завершився без зайвого стресу (15:9).

Минулий сезон, незважаючи на феєричний початок, завершився для Харлан невдало: на головних стартах сезону, першостях Європи і світу, а також Європейських іграх, Ольга залишилися без нагород індивідуальної першості. “Коли спортсменка такого класу, як Оля Харлан, на тренуваннях та змаганнях викладається на повну, не хвилюватися їй через серію поразок просто неможливо, - переконаний завідувач лабораторії оперативного поточного контролю підготовленості спортсменів збірних команд і тренер-психолог національної збірної України з фехтування Андрій Колосов. - Той обсяг роботи, який Харлан провела протягом минулого сезону, витримати під силу далеко не кожному. На жаль, наша підтримка виявилася недостатньою. Навпаки, для Харлан ще збільшили навантаження. І організм цього не витримав. Втома далася взнаки уже на чемпіонаті Європи. І прогресувала усі подальші старти. У командних турнірах Ольга, переступаючи через себе, робила неможливе. Уже підсвідомо її організм перерозподіляє зусилля так, що на командні змагання у неї завжди знаходяться приховані резерви. Та, на жаль, цього не вистачило, аби перемогти команду Росії.

Мені хочеться вірити, що в олімпійському сезоні ми зробимо правильні висновки. Тепер уже зрозуміло: обмеження у нас існують, і ресурси спортсменів не безмежні. Цього разу сезон почався швидше, ніж зазвичай. А графік змагань поки що залишається без змін. На дівчат чекають ще чотири ліцензійні турніри, які завершаться у квітні. Кількість зборів також не зменшилася. Але разом з тим є і позитивні зміни: у команді з’явився тренер з фізичної підготовки. На результат працюють і психологи. Моєму досвідченому колезі, Георгію Ложкіну, який у фехтуванні працює уже не одне десятиліття, днями виповнюється 80 років.

Нещодавно Оля приїхала з Австрії, де о цій порі вона щороку проходить обстеження у діагностико-тренінговому центрі RedBull. Так ось, практично за усіма фізичними та психологічними показниками вона тепер краща, ніж була минулого року. Окрім іншого, вона стала більш зарядженою мотиваційно. І по-спортивному мудрішою: сьогодні Оля зосереджена на головних завданнях сезону. Так, Харлан засмучують поразки. Та найкращий спосіб для неї підняти настрій — знову вийти на доріжку”.

У чоловіків рівних не було Андрію Ягодці. У фіналі одесит переміг свого старого доброго друга по команді Дмитра Пундика з Нетішина (15:12). Переможцем у поєдинках рапіристів вийшов молодий львів’янин Пилип Колесніков, який у півфіналі взяв гору над призером чемпіонату континенту Андрієм Погребняком з Києва, а у вирішальному поєдинку одним уколом здолав супротив свого земляка Клода Юнеса (15:14). Останній у півфіналі переміг свого одвічного друга і опонента Ростислава Герцика (15:9).

“Герцик з Юнесом полярно протилежні спортсмени, - розповідає Андрій Колосов. - При цьому вони тренуються в одного тренера і виконують практично однакову роботу. Хоча і потребують зовсім різного планування своєї підготовки. Щоразу, коли ми обговорюємо ці моменти з Сергієм Гаравським, наштовхуємося на цей поки що нездоланний бар’єр. Тренер змушений розриватися між учнями, шукати золоту середину у тих моментах, в яких неможливо досягти компромісу. Ось у Ростика фехтування — максимально затратне. Тобто у кожному поєдинку він викладається по максимуму, “вбиваючи” себе. Та при цьому у нього доволі висока межа “виживання”: його тривалі і швидкісні пересування доріжкою у пошуках моменту для атаки “вбивають” суперника ще швидше. На останніх змаганнях він поступився призеру Олімпійських ігор Ота Юці 12:15. Та якщо б Ростику вдалося розтягнути цей поєдинок на три періоди, якщо б він не поспішив, а до кінця витримав би свій стиль, невідомо, як би все завершилося”.

Серед рапіристок за відсутності досвідченої лідерки Ольги Лелейко домінувала Катерина Ченцова. Не пустивши до фіналу львів’янку Олександру Сенюту (15:12), миколаївська спортсменка у вирішальному двобої перемогла Анастасію Московську (15:13). “Саша — невеличкий, але напрочуд рухливий і серйозний боєць, - веде далі Колосов. - Вона може діяти достатньо ефективно. Варто лишень їй додати у функціональній підготовленості, як суперниці не знатимуть, що з нею робити. А ось Ченцова фехтує так, що може приспати будь-яку опонентку. Вона зазвичай обирає тактику очікування, шукаючи момент, коли суперниця почне помилятися. Ольга Лелейко, якщо добре почувається і виконає весь запланований обсяг, може змагатися зі світовими лідерками. Досвіду їй не позичати. А ось фінансового забезпечення рапірній команді відверто бракує”.

Андрій ЯГОДКА: «Натхнення допомагає творити дива»

Лідер чоловічої шабельної збірної, переможець І Європейських ігор у Баку Андрій Ягодка розповів, як і де шукає натхнення для перемог.

- З Дмитром Пундиком ви уже багато років фехтуєте за одну команду. Як змагатися з суперником, якого знаєш, наче себе самого?

- Ось так і продовжуємо обдурювати один одного на доріжці (сміється). Завдяки чому мені вдалося обіграти його цього разу? Після збору ми усі надто втомлені. Та Дмитро, мабуть, відновився гірше за мене.

- Старший тренер шабельної збірної Гарнік Давидян сказав, що головна фішка вашого фехтування — це натхнення. Що вас надихає перед відповідальними змаганнями?

- Так, натхнення допомагає творити дива (усміхається). Насправді мені бракує стабільності. Натхненню, яке допомагає мені перемагати, байдуже, коли приходити. Буває, прокидаєшся вранці і розумієш: сьогодні день складеться. Скільки разів зусиллям волі я хотів викликати його! Намагався навіть лягати спати в тих самих шкарпетках і трусах, в яких уже доводилося перемагати (сміється). І прокручувати в голові ті ж думки, які обдумував напередодні вдалих виступів. Читав “щасливі” книжки і слухав музику, яка вже не один раз мене надихала. Усе дарма. Натхнення з’являється, коли хоче. Воно або є, або його немає взагалі. Та коли приходить, я достеменно точно знаю, що робитиму на доріжці, і почуваюся абсолютно упевненим у собі. Під час поєдинку тонко відчуваю суперника і можу вчасно його зупинити.

А буває, встаєш уранці з ліжка і ледь ноги тягнеш. Я налаштовую себе: битимуся до кінця, докладу усіх зусиль для перемоги. Та, скоріш за все, у цей день я приречений на поразку. Аби перемагати на престижних змаганнях у будь-якому стані, мого фехтувального класу ще недостатньо. Починаючи з 1/32 фіналу, усі суперники серйозні.

- Аби відібратися на Олімпійські ігри-2016, вам конче необхідно входити у 16 найкращих на етапах Кубка світу. З ким із суперників ви воліли б уникнути поєдинку?

- У кожного з нас є зручні і незручні суперники. Але якби у мене була можливість відхилити одного з можливих опонентів, я обрав би когось із корейців. Напевне, Ву. Востаннє, коли ми зустрічалися з ним, я не міг зрозуміти, що взагалі відбувається. Мені було дуже складно протистояти йому. Усі корейці напрочуд технічні і швидкісні. Що можна протиставити їм? Обігрувати тактично і битися, наче за життя. Корейське фехтування, хоча і має гучні перемоги, не може похвалитися багаторічними традиціями. Та вони знайшли свій ключик до перемог. Як саме тренуються корейці, ніхто з нас не може сказати. Це таємниця за сімома замками, яку вони ретельно оберігають.

- Тренери називають вас трудоголіком. Ви тренуєтесь більше за інших?

- Усі ми практично цілий тиждень тренуємося двічі на день. Але можна по-різному викладатися на однакових для усіх тренуваннях. Я не шкодую себе: часу і так обмаль залишилося. Потрібно брати своє.