«Травм було чимало. Але футболу я не покинула»

Троє гравчинь національної футбольної збірної України, Лідія Шпак, Ірина Кочнєва і Яна Калініна, разом із тренером Володимиром Ревою відвідали Військово-медичний клінічний центр Західного регіону. Подарували бійцям, які пережили пекло АТО, футбольні сувеніри — шалики, кепки, ручки.

Лідія Шпак (на фото) зустріла в коридорі пацієнта госпіталю - 21-річного Романа, який пересувається на інвалідному візку. Поставила автограф на плакаті національної футбольної збірної. Хлопець подякував за підтримку, побажав їй спортивних успіхів. Лідія каже, що вперше бере участь в соціальних акціях. Вважає, треба підтримувати фронтовиків. Лідія Шпак грає у білоруському клубі “Ніва-Белкард”.

- Тренування у Львові напередодні поєдинку між національними жіночими збірними України та Румунії було насиченим, - розповіла Лідія Шпак. — Щодня переглядали по відео матчі румунок, вивчаємо їхню тактику, щоб належно підготуватися.

- Чому обрали саме футбол?

- У десятирічному віці батьки віддали мене в дитячу спортивну школу. Перше тренування сподобалося. Так і почала грати у футбол. За спортивну кар’єру отримала чимало травм — переломи, розриви м’язів. Та я не здалася, не покинула футбол. Коли виходиш на поле, швидко забуваєш про біль, травми.

- Уперше відвідуєте Львів?

- Так, уперше. Львів справді красиве європейське місто. Крім спортивних тренувань, гуляємо містом, куштуємо страви в кафе. Мешкаємо в готелі “Дністер”.

- 90% футболісток національної збірної грають у російських клубах...

- Вони там уже багато років і не планують повертатися в Україну. Для них це робота. У Росії — кращі умови, вищий рівень футболу. У російських клубах вища зарплата. Не можу сказати про суми, бо дівчата не діляться. Наприклад, у нашому клубі гонорари такі: за перемогу — максимум 100 доларів. В інших країнах у десять разів вищі суми. Наступного року планую теж поїхати у Польщу або Росію. Думаю над цим питанням. В Україні ж перспективи для розвитку жіночого футболу наразі не надто добрі.

.