«Дарують і поламані ляльки. Реставрую їх, знаходжу ручки-ніжки»

Киянин зібрав понад три тисячі порцелянових ляльок.Фото з архіву Леоніда Соколова

Леонід Соколов має три звання кандидата в майстри спорту: з кульової стрільби, академічного веслування, шосейних гонок, очолює благодійний фонд «Серце

до серця» та захоплюється яхтингом. Однак найбільша пристрасть чоловіка — порцелянові ляльки. Його унікальна колекція налічує понад три тисячі ляльок, різних за розмірами.

Захоплення виникло ще у 1987 році з народженням старшої донечки.

«Коли Наталії було шість місяців, побачив на розкладці гарненьку порцелянову кирпату ляльку, — розповідає пан Леонід кореспонденту «ВЗ». — Хоч була не нова, вирішив купити. Дуже сподобалася. Досі стоїть у кімнаті дочки. Її не виставляю, бо перша. А збирати ляльки почав, коли народилася друга доч­ка. Дітям не забороняв ними бавитися. Спочатку купував донькам ляльки сам, а згодом, коли партнери по благодійності дізнавались про моє захоплення, почали їх дарувати. Так зростала колекція. Більша частина з них — не антикварні, а ігрові, якими можна бавитися.

«Дарують і поламані ляльки. Реставрую їх, знаходжу ручки-ніжки»
«Дарують і поламані ляльки. Реставрую їх, знаходжу ручки-ніжки»
«Дарують і поламані ляльки. Реставрую їх, знаходжу ручки-ніжки»
«Дарують і поламані ляльки. Реставрую їх, знаходжу ручки-ніжки»

— Чому саме порцелянові ляльки?

— Це одна з можливостей донести дітям красу. Якщо дитина змалку бачить цю красу, виховується в такому естетичному середовищі, то неодмінно виросте доброю.

— Яка лялька найдорожча?

— Не стільки матеріально, скільки найдорожчі для серця. Перша — яку придбав для першої доньки. Це сімейна реліквія нашої родини.

— З яких країн привозите експонати?

— З Австрії, Німеччини, Італії, Франції, Нідерландів та інших країн Західної Європи. Є колекція народностей Італії. Маю ляльки з Японії, Китаю, Індії.

— У вашій колекції понад три тисячі ляльок. Це, напевно, світовий рекорд?

— Не знаю, як світовий, але, думаю, колекція одна з найбільших у Європі. До того ж, перш ніж реєструвати рекорд, колекцію треба упорядкувати, до чого руки не доходять за браком часу.

— Де ж ви їх зберігаєте?

— Колекція ляльок, зібрана за тридцять років, зрозуміло, займає багато місця, тому виходом є експозиції. Виручає те, що багато музеїв зацікавлені в таких експонатах і надають для них свої зали.

— Добираєте іграшки за певними критеріями?

— Мені цікава будь-яка керамічна лялька. Головне, щоб відчувалася рука автора – у рисах обличчя, мереживі на платтячках, аксесуарах. Ляльки є ігрові й колекційні. Останні більш витончені, це – філігранна робота. Намиста й інші аксесуари такі ж, як у людей. Одна лялька – у рожевому пеньюарі. Є зимова серія – у шубах, пальтах, шапках, із муфточками. Буває, дарують ляльок із відбитою рукою чи ногою. Головне, щоб збереглися риси обличчя і дух епохи. Реставрую їх, підшуковую ніжки, ручки.

— Чи є серед них казкові герої?

— Так, і чимало: Попелюшка, Червона Шапочка, Снігова Королева, Бармалій, Маленький Мук, вертеп із Піноккіо, Карабасом-Барабасом, П’єро, Мальвіною. Є пупси, кілька наречених, учителька, школярка, виготовлена наприкінці ХІХ століття. Нещодавно подарували пару – Гаррі Поттера і Герміону – десь по півметра. Найменша лялечка у моїй колекції – 4 сантиметри, найбільша – білява німкеня – 70.