У "ЛНР" почали щеплювати російською вакциною: як реагують люди

Про це йдеться у блозі з Луганська для BBC News Україна.

«Не хочеш — вмовляти ніхто не буде»

Процес, який активно обговорюють в усьому світі, в «ЛНР» зайшов якось дуже тихо та без зайвого пафосу. У місцевих новинах лише з-поміж іншого пролунало, що в Центрі медицини катастроф розпочалася вакцинація.

І лишень ти подумав про те, кого вакцинуватимуть і як це відбувається, як ця новина припинила бути інтригою — першою хвилею вакцинуватимуть усіх педагогів. Хоча для порядку перше щеплення зробили добровольцю, місцевому журналісту.

За побудовою сюжет (щастя від початку вакцинації та безмежна довіра до якості вакцини) слово в слово повторював таку ж новину про те, як тутешні журналісти отримали російський паспорт.

У першу хвилю вакцинації потрапили всі педагоги. Система сповіщення виявилася напрочуд злагодженою: наприкінці першого тижня лютого одночасно пройшли збори в усіх навчальних закладах.

Ключовий момент вакцинації — добровільність. Тобто робити щеплення ніхто нікого явно не примушував. Але є і зворотний бік — повна відсутність інформування. Що за вакцина, які протипоказання, які побічні ефекти.

Все пролунало достатньо лаконічно — безкоштовна вакцинація для всіх охочих. Не хочеш — вмовляти тебе ніхто не буде.

І все йшло до того, що після вакцинації навчальний процес з дистанційного повернеться на допандемійний режим. Якщо педагог відмовиться від щеплення, гірше від цього буде лише йому, якщо під час роботи він захворіє.

«Відмовляються буквально всі»

Цікаво, що погоджуються на вакцинацію дуже небагато людей. Є колективи, де від вакцинації відмовляються буквально всі.

Причин такого низького ентузіазму в населення кілька: недовіра до якості російських препаратів, недостатня дослідженість вакцини, відсутність тестів на антитіла.

Багато хто впевнений, що вже перехворів, а отже, і вакцинація їм не потрібна.

Але певно про свій стан здоров'я знають далеко не всі, тому й вважають за краще не ризикувати. Хтось просто витримує паузу, щоб подивитися, як почуватимуться колеги після щеплення, хтось сподівається на власний імунітет.

Технологія вакцинації достатньо бюрократизована. За структурними підрозділами формуються списки. Відповідь на згоду про щеплення треба було дати в максимально короткі терміни, що виключало можливість порадитися з лікарем або здати тест на антитіла.

Читайте також: «Російська вакцина може призвести до несподіваної мутації вірусу», — вчені

Далі списки передаються кудись іще й призначається загальний день вакцинації для навчального закладу. Із собою треба мати медичну картку, пам'ятку й анкету. Дві останні людині видають за місцем роботи.

На місці претендента на вакцину оглядає терапевт і дає свій дозвіл. У медичній картці роблять позначку і за якийсь час кличуть на повторне щеплення.

Цікаво, що ніякого суспільного резонансу навколо вакцинації немає. Через недовіру до якості російського препарату немає й потоку охочих. Тобто ніхто не біжить займати живу чергу і не намагається провести з собою всю родину.

Вакцинацію сприймають не інакше як авантюру, як було з видачею соціальних карт під час перших виборів «голови республіки». Тоді активно мусувалися чутки, що без цих карт не буде й соціальних виплат.

З вакцинуванням приблизно така ж історія — для багатьох це не більше ніж політичний трюк із низькою фармацевтичною ефективністю.

Добровільно чи ні

Ще один цікавий нюанс — добровільністю. Ця історія дублює добровільне отримання місцевих і російських паспортів, коли багато хто отримував їх лише після того, як їх про це 100 разів запитували в бюджетних організаціях.

Ніхто ніби й не примушував, але про наявність паспорта запитували щотижня. І ставало зрозуміло, що ці натяки мають не лише формально прозорий характер.

Якщо гортати стрічку місцевих новин, то про вакцинацію згадується ніби між іншим. На кілька десятків новин припадає лише одна про вакцинацію фельдшерів.

Значна частина моїх знайомих — педагоги. І всі вони відмовилися від вакцинації з різних причин. Усі, хто не залучений до навчального процесу, ставляться до щеплень дуже спокійно.

Хтось уже перехворів, хтось чекає масової вакцинації, хтось розраховує на потепління, яке принесе спад другої хвилі коронавірусу.

І я не чула жодної історії про те, щоб хтось їхав у «республіку» за вакциною з територій, підконтрольних Києву.