Після дипломатичної служби кіт пішов на пенсію

Любителі світських новин у Великій Британії жваво обговорюють важливу для свого безтурботного повсякдення новину. «На пенсію» пішов їхній улюбленець — кіт Палмерстон, якого спеціально «найняли» у Міністерство закордонних справ, аби у його підвалах-архівах виганяти щурів, мишей та інших небезпечних для державних паперів гризунів…

Чотири роки тому чорно-біло­го Палмерстона привіз у будівлю МЗС заступник глави зовнішньо­політичного відомства Саймон Макдо­нальд. Цього симпатичного коцура він уподобав собі у притулку для тварин, що розташований у південному мікрорайо­ні Лондона — Баттерсі. Кличку свою щу­ролов, за волею його добродушного гос­подаря, успадкував від прем’єра Великої Британії Генрі Джона Темпла Палмерсто­на, який успішно очолював британський уряд у 1855−1865 роках.

Хвостатий Палмерстон добре ніс свою службу, привносив домашній комфорт у життя працівників МЗС, і через це не раз удостоювався компліментів від персона­лу дипломатичної установи. Щоправда, мав напружені стосунки зі своїм конку­рентом — котом Леррі, який ганяв мишей в офісі прем’єр-міністра. Суперники час­тенько чубилися між собою. Урядовий кіт нерідко давав драпака, а Палмерстон зі шматками його шерсті у зубах перемож­но повертався у МЗСівські апартаменти.

Була ще одна проблема — милі бри­танські дипломатки надто часто підгодо­вували Палмерстона своїми канапками. Через це він набрав зайвої ваги і, кажуть злі язики, почав гірше ловити мишей…

На все свій час! Через коронавірус один з працівників міністерства пішов на карантин і прихопив зі собою додому Палмерстона. Жили у заміському будин­ку дипломата. Волі у кота там було зна­чно більше, ніж у Лондоні, — можна було лазити по деревах, заглядати до гар­неньких сусідських кицьок…

Нова обстановка так сподобалася столичному коту, що той більше не захо­тів повертатися у МЗС. А щоб не розча­ровувати шанувальників Палмерстона, його доглядач написав на сторінці кота у соцмережах такий зворушливий текст: «Після чотирьох років на посаді головно­го мисливця за щурами в МЗС Великої Британії я вважаю, що для мене настав час вийти на пенсію і трішки відпочити». А ще від імені Палмерстона додав, що вирішив проводити більше часу подалі від надмірної уваги людей. Мовляв, ла­зити по деревах для нього значно краще, ніж слухати бесіди чиновників.

Ви не повірите, але у таке одкровен­ня Палмерстона повірили 105 тисяч бри­танців — вони підписалися на його сто­рінку у Твіттері і тепер ретельно стежать за кожним пчихом колись «високопоса­дового» мишолова. А у британському МЗС уже почали сумувати за Палмерсто­ном — кажуть, без нього у них стало мен­ше натхнення до роботи…