Передплата 2024 «Добрий господар»

Депресія, тривожність, паніка: соціологи з'ясували, у якому стані зараз перебувають українці

  • 08.04.2020, 18:15
  • 1 363

Соціологічна група «Рейтинг презентувала результати опитування «Психоемоційний стан українців на карантині: спеціальний проєкт»

Результати опитування проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» зафіксували наявність в респондентів ознак депресії, тривожності, паніки, втоми і розладів сну. Порівнюючи результати опитувань двох хвиль (І хвиля — 27−28.03, ІІ хвиля — 3−4.04) помітно незначне зростання тривожності, втоми і безсоння. Рівень депресії та паніки залишилися на тому ж рівні.

Загалом рівень негативних емоційних станів українців під час карантину та їх динаміка поки що не викликає занепокоєння. Не виявлено суттєвого зростання, розлади з клінічною картиною (паніка, депресія) залишилися на початковому рівні.

Вік.

Рівень тривожності є відносно високим серед усіх вікових груп, окрім найстаршої. У старшому віці (50+) менше депресивних настроїв. Натомість серед представників старшої та найстаршої вікових груп частіше спостерігаються розлади сну. Зростання негативних емоційних станів зафіксовано у представників вікових категорій 18−29 і 30−39 років. Отже, у наймолодших в актуальній ситуації з’являються ознаки депресії. Серед інших — зміни несуттєві, серед найстарших взагалі фіксується зниження рівня паніки.

Вікові відмінності у психоемоційних станах, вірогідно, пов’язані із зміною стилів життя. Молодь демонструє більше депресивних станів через різку зміну стилю життя, примусове звуження соціального кола, зниження активності, кількості вражень та подій.

У віці 50+ стиль життя стає з кожним роком все більш карантинним (більше часу проводять дома, менше соціальне коло взаємодії, вихід на пенсію та ін.), тому, крім розладів сну, які є нормативними в цьому віці, інші негативні стани старші переживають краще і легше адаптуються до ситуації (знижується паніка).

Психоемоційний стан українців на карантині (квітень 2020)

Респонденти переважно часто комунікують зі своїми близькими та друзями. Так, 27% постійно проводять час або спілкуються з родичами, 51% — роблять це часто, 10% — іноді, 11% — рідко, 1% — ніколи. Відносно менше зі своїми родичами спілкуються чоловіки та люди старшого віку. 15% постійно проводять час або спілкуються з друзями/колегами, 43% - роблять це часто, 21% - іноді, 19% - рідко, 2% - ніколи. Частіше зі своїми друзями/колегами спілкуються чоловіки та представники вікової категорії 40−49 років.

За допомогою до психологів звертаються вкрай мало: 91% не роблять цього ніколи, 5% — звертаються рідко, 3% — іноді. Лише близько 2% опитаних роблять це часто або постійно. Також переважна більшість не звертається за допомогою до цілителів або екстрасенсів. Попри це допомоги у них шукають дещо частіше аніж у психологів. Так, 88% ніколи не звертаються до них за порадою, 7% - звертаються рідко, 4% - іноді, і 2% - часто або постійно. Дещо частіше до психолога звертаються люди молодшого віку, а до цілителів — старшого, до обох цих категорій дещо частіше звертаються жінки.

Для українців загалом, попри зростання кількості звернень до психологів останніх років, все ще незвичним залишається звернення до спеціаліста у разі психологічних проблем, порушень взаємодії з іншими. Так само, до речі, це стосується звернень до лікаря до появи серйозних симптомів. Попит на психологічну допомогу виховується психологічною просвітою та зростанням рівня психологічної культури, які ще на низькому рівні в нашому суспільстві, і якщо молодь більш прогресивна в свої поглядах, то старші групи віддають перевагу цілителям.

Рівень довіри.

54% вважають, що з людьми треба бути дуже обережними. 30% натомість вважають, що більшості людям можна довіряти. 16% - не змогли відповісти. У питанні суспільної довіри спостерігається чітка вікова та статева залежність — чим молодші респонденти, тим більше вони схильні недовіряти іншим людям. Чоловіки обережніше ставляться до інших людей, аніж жінки. Довіра до людей як універсальна базова цінність опинилася за межами психологічної норми. У нормі ми апріорі вважаємо, що людям в принципі можна довіряти — це дозволяє нам будувати міцні соціальні зв’язки не лише з близьким колом, а і в широкому соціальному колі.
Це основа громадянського суспільства, рівня відповідальності та взаємодопомоги. Такий рівень недовіри формує як власний життєвий досвід, так і соціальні процеси в цілому. До того ж, недовіра до людей загалом потребує набагато більше психологічних зусиль, ніж базове припущення, що людям довіряти можна — і це призводить до суттєвих відмінностей у психологічних станах тих, хто довіряє (краще почуваються) і тих, хто не довіряє (гірше почуваються).

Більшість населення вважають себе скоріше щасливими, аніж нещасливими: дуже щасливими себе вважають 19% населення (цей показник зменшився: у 2018 — 36%), швидше щасливими — 57%, не дуже щасливими — 16% і лише 2% — абсолютно нещасливі. Чим молодший вік — тим щасливішими себе відчувають опитані.

70% вважають, що щастя людини залежить в першу чергу від внутрішнього стану людини. Водночас 21% переконані, що щаслива людина чи ні — залежить від зовнішніх обставин. Жінки більше схильні вважати, що щастя — це в першу чергу результат внутрішнього стану людини. Взагалі, чим більш щаслива людина — тим більше вона погоджується з такою ж думкою. Не менше третини нещасливих респондентів переконані, що щастя залежить від зовнішніх обставин.

Відчуття щастя обернено впливає на відчуття негативних емоцій: чим щасливіша людина, ти менше у неї виражені показники депресивного, тривожного стану, розладу сну, паніки і втоми. Люди, які вважають себе нещасливими — найбільше відчувають усі ці
негативні емоції (а найбільш виражена різниця — у показнику відчуття депресії). Так само з оцінкою джерела щастя: люди, які вважають, що щастя залежить від зовнішніх обставин, — більше відчувають негативні емоції, а ті, хто вважає, що щастя — це внутрішній стан людини, — менше відчувають такі емоції.

На негативні відчуття також значно впливає міжособистісна комунікація: чим менше опитані проводять часу або спілкуються зі своїми близькими (друзі, родина) — тим більше у них виражені негативні психоемоційні стани. Наприклад, усі показники (тривоги, втоми, безсоння, депресії, паніки) є найвищими у тих, хто спілкується зі своїми родичами рідко.

Подібним є також співвідношення суспільної довіри і психоемоційних станів: ті, хто більше схильні довіряти людям — мають помітно нижчі показники негативних емоцій ніж ті, хто ставиться до людей з обережністю й недовірою.

Отже, опитані в цілому почуваються достатньо щасливими. Відповідно до результатів дослідження, відчуттю щастя допомагають інтернальний локус контролю (моє життя, настрій, емоції та поведінка в першу чергу залежать від мене — я несу відповідальність за свої стани), міцні міжособистісні зв’язки та інтенсивність спілкування (з рідними, друзями), взаємодопомога та базова довіра до людей. Якщо з рівнем базової довіри так швидко не впоратися, то все інше — це те, завдяки чому можна залишатися емоційно стабільним під час карантину та витримати його без серйозних психологічних наслідків для особистості.

Схожі новини