«Пам’ятаю назву кожного куточка в рідному селі Вирові»...

У головній читальній залі Львівської обласної універсальної наукової бібліотеки відбулася зустріч із відомим письменником і перекладачем Андрієм Содоморою, який щойно відзначив своє 80-річчя.

Протягом 60-х років Андрій Содомора працював у Держархіві Львівської області й Центральному історичному архіві. Саме з останнього письменник виніс цікавий життєвий досвід, який згодом відобразився в низці оповідань, починаючи з «Фотелю пана Дучака»... З 1961 року академік Іван Крип’якевич та нова директорка архіву Надія Врадій започаткували там постійний семінар з архіво­знавства й спеціальних історичних дисциплін, далекий від панівної комуністичної ідеології. До архіву вчащали не лише фахові історики з університету й Інституту суспільних наук, а й працівники музеїв, бібліотек, краєзнавці. Архівні семінари стали для багатьох єдиною можливістю поділитися результатами своїх пошуків. На одному з таких семінарів виступив і молодий латиніст відділу давніх актів Андрій Содомора. Тема його повідомлення - «Поділ дня в добу середньовіччя» - згодом значно ширше розкрилася в науковій розвідці, опублікованій у «Записках» НТШ. А в бібліографії видань архіву виділяється довідник «Йосифінська і Францисканська метрики», над яким працював і архівіст Содомора.

Критик і видавець Василь Ґабор поділився своїми враженнями від творчої співпраці з Андрієм Содоморою, якого вважає талановитим письменником, перекладачем і науковцем. Завдяки цій співдії побачили світ цікаві книги «Сльози речей» і «Усміх речей», низка новел увійшла до щойно виданої антології «Книга Лева». Вершиною майстерності письменника критик вважає коротку новелу «Рукавичка», навіяну загубленою кимось на снігу річчю...

Ґабор запитав Содомору про людей, які справили на нього найбільший вплив, наштовхнули на зміни в житті й творчості. Андрій Содомора згадав про колег по ремеслу Володимира Забаштанського, Романа Іваничука, Романа Федоріва, Юрія Коваля, Оксану Забужко.

Особливо дорогою для себе Содомора вважає книжку «Під чужою тінню». Звісно, багато в чому це ніби продовження перекладацької діяльності, відповідь на питання, поставлені класичною літературою. Не випадково першою серед власних творів стала повість про Горація.

… Андрій Содомора прочитав фрагмент вірша про солодкий запах спаленого картоплиння, який вкарбувався у дитячу пам’ять як запах Вітчизни. «Я наскрізь сільський. Я пам’ятаю кожну назву кожного куточка в рідному селі Вирові»... На запитання про улюблені теми й образи автор відразу відповів, що це сніг. «Коли я народився, - сказав письменник, - у селі випав такий сніг, що, за словами моєї старшої сестри Марти, яка нещодавно відійшла у засвіти, сягав стріх селянських хат. Чи не тому я так люблю сніг і зиму?».