Львівський дослідник видав книгу про історію унікального навчального закладу

Поза межами міста та регіону про неї та її незвичну історію мало кому відомо. Виправити таку несправедливість взявся львівський дослідник Богдан Сиванич. У своїй новій книзі «Хирівський заклад отців Єзуїтів: історія величі», презентація якої відбулася цими вихідними, автор зібрав найцікавіші факти з історії цієї навчальної установи, яка свого часу була однією із найвизначніших у Європі.

У другій половині XIX століття місто Хирів завдяки залізниці стало важливим вузлом, тож коли отці-єзуїти обирали місце для зведення навчального закладу (конвікту), це зіграло свою роль. Будівництво розпочалося 1883 року і тривало з добудовами два з половиною десятиліття.

Найбільш вражаючим є головний триповерховий будинок навчального закладу із каплицею (а вона може вмістити до тисячі осіб!), зведений у стилі неоренесансу, — сумарна довжина його фасаду становить 220 метрів, що на 10 метрів більше, аніж довжина фасадів Зимового палацу у Санкт-Петербурзі на 110 метрів — аніж довжина фасадів Букінгемського палацу у Лондоні! Загальна вартість будівництва, у тому числі, прилеглих до головної будівлі споруд, сягнула майже 800 тисяч золотих ринських.

Хирівський заклад отців-єзуїтів був окремою «республікою» у тих краях, адже завдяки двом фільваркам міг забезпечити себе усім необхідним. До будівлі був підведений водопровід, діяло центральне опалення, будинок був електрифікований. Тут навіть діяла пожежна частина.

Навчання для хлопчиків у конвікті було платним, і попри те, щоб вступити до нього, слід було скласти вступні іспити з польської мови, історії, географії, математики. Учні годували п’ять разів на день, порції не були обмеженими. Ба більше, тут навіть влаштовували своєрідні змагання, хто більше з’їсть. Цікавим є те, що учням-старшокласникам у цьому навчальному закладі не забороняли… курити. Щоправда, лише з дозволу їхніх батьків.

База для навчання у закладі була вражаюча, адже була би конкурентоздатною навіть на сьогоднішній момент, — власна велика бібліотека, хімічна лабораторія, кабінет фізики, астрономічна обсерваторія, природничий музей, кабінети з обробки дерева, металу, скла, кабінет малювання, спортивні майданчики, тенісні корти, ставки, де учні змагалися з веслування, діяв оркестр та навіть власний театр… Тож із закладом пов’язана велика кількість імен видатних науковців, які мали великі досягнення у тих галузях, в яких працювали, — у галузях радіотехніки, хірургії, бактеріології. Викладали предмети отці-єзуїти та запрошені світські вчителі.

Своє існування Хирівський заклад отців Єзуїтів припинив восени 1939 року. Тоді, згідно з додатком до пакту Молотова-Ріббентропа, Західна Україна, у тому числі й місто Хирів, відійшло до Радянського Союзу. Радянська армія, яка зайняла будівлі, з перших днів почала руйнувати сакральні пам’ятки, знищувати чи розпродувати майно. У роки війни бомба зруйнувала крило, в якому була розміщена астрономічна обсерваторія. Після Другої світової війни у закладі діяли військові частини, а згодом понад десятиліття будівлі простояли пусткою.

«Думка про підготовку праці про Хирівський заклад отців-єзуїтів виникла 2008 року, коли я був студентом полоністики Львівського університету, відвідував бібліотеки та книгарні у Вроцлаві, і мені до рук потрапили матеріали щодо цієї навчальної установи. З того моменту я почав збирати матеріали. Дослідження тривало до 2012 року, а вже після того я приступив до активного написання книги. У ній є багато матеріалів, які опубліковані вперше. Якщо говорити про українські видання, то книг на цю тему більше немає», — розповів автор Богдан Сиванич.

З його слів, книга має на меті підвищити рівень обізнаності місцевих мешканців щодо пам’ятки, а ще для тих, хто цікавиться історією, любить подорожувати краєм і знати про нього більше.

«У певних колах нащадків тих людей, які тут навчалися, про заклад добре пам’ятають. Проте про пам’ятку, на жаль, широкий загал знає лише якісь загальні речі. Тому іще одна мета книги — популяризація історії закладу», — зазначив Богдан Сиванич.