У селі Куткір кожен школяр знає її ім’я...

Відомий політичний та громадський діяч, мистецтвознавець, колишній дисидент Богдан Горинь зробив «розкішний» подарунок Львівській національній галереї мистецтв ім. Бориса Возницького — передав власну колекцію творів видатної мисткині-графіка Софії Караффи-Корбут (1924 - 1996 рр.). Офіційній церемонії дарування передувало відкриття ретроспективної виставки художниці у Львівському палаці мистецтв. У колекції - 122 роботи різних жанрів і технік (малярство, станкова графіка, книжкова графіка, проекти вітражів, ескізи ілюстрацій).

Богдан Горинь збирав твори художниці усе своє свідоме життя, впорядковував сотні листів Софії Петрівни, інші документи, які лягли в основу двотомного документального роману-колажу «Любов і творчість Софії Караффи-Корбут». У Києві тричі робив виставки Караффи-Корбут, однак усю ретроспективну колекцію вдалося виставити вперше після смерті художниці.

У вересні 1959 року молодий мистецтвознавець, який працював методистом у Львівському будинку народної творчості, критично виступив у львівській Спілці художників на семінарі з марксистсько-ленінської естетики. За це отримав на горіхи від керівництва. Але після семінару до нього підійшли скульптор Теодозія Бриж і графік Софія Караффа-Корбут. Вони запросили до майстерні подивитися твори. Софія Петрівна тоді працювала на кераміко-скульптурній фабриці, де вимушена була створювати «на поток» декоративні тарелі і фігурки тварин. Але прагнула творити щось знакове. «Коли побачив її ранні графічні твори, у мене загорілися очі, - пригадує пан Богдан. - «Подобається? Бери собі!» - наказала».

Відтоді зустрічі мисткині й мистецтвознавця тривали майже щодня аж до його арешту (у 1965 році Богдана Гориня засудили «за антирадянську пропаганду» на три роки концтаборів у Мордовії). Вона писала йому листи...

Радянська влада замовчувала її творчість. Ще б пак: у її родині відомий вчений-філолог та мистецтво­знавець, засновник Національного музею у Львові Іларіон Свєнціцький. Її батько Петро Караффа-Корбут - нащадок древніх шляхетських родин, жив у Парижі, емігрував у США, а у 60-ті роки листувався з донькою і надсилав їй гроші.

На жаль, в Україні постать Софії Караффи-Корбут належно не оцінена. Богдан Горинь висловив побажання до влади хоча б встановити пам’ятну дошку на будинку № 31 на вулиці Кирила і Мефодія (колишня Ломоносова), де жила і творила Софія Петрівна.

А ось на її рідній Бущині не забувають про видатну землячку, яка народилася у селі Куткір і похована там же. У селі завершується облаштування музею Софії Караффи-Корбут. Справа просувається завдяки ентузіастам - сільському голові Куткора Романові Желіску, начальниці управління культури Буської РА Людмилі Ціхоцькій. «У Куткорі є школа імені цієї видатної мисткині, де коридори прикрашені її графічними роботами. Є вулиця Караффи-Корбут. І кожен наш школяр знає це видатне ім’я», - зауважила Людмила Ціхоцька.

Фото Йосипа МАРУХНЯКА