Із зали суду – знову на п’єдестал!

Чемпіон світу з шашок Юрій Анікєєв продовжує здобувати нагороди. Міжнародний гросмейстер, якого у грудні минулого року Міжнародна федерація шашок (IDF) на три роки дискваліфікувала за проукраїнську позицію, а фактично за те, що хлопець на турнірах грав у вишиванці, не складає зброю. Поки юристи працюють над його справою у лозаннському Міжнародному спортивному арбітражному суді, Юрій відстоює свої права за шашківницею. Нещодавно з турецького Ізміра, де завершився чемпіонат світу зі стоклітинних шашок за вкороченою програмою за версією іншої організації — Міжнародної федерації гри у шашки (FMJD), харків’янин привіз “срібло” у бліці.

«У бліці мені вдалося стати другим, а українська збірна у командному заліку виборола “золото”, обійшовши при цьому команду Росії, — розповів Юрій Анікєєв. — Мені було важко змагатися, особливо в психічному аспекті: ситуація з моєю дискваліфікацією тисне неймовірно. У швидких шашках мені не вдалося зійти на п’єдестал пошани, я зіграв вкрай невдало. А чемпіоном у цьому виді програми став ще один український шашкіст Артем Іванов. Та у бліці я цілком задоволений своїм “сріблом”. Цю медаль я розцінив як своєрідну реабілітацію за невдачу та можливість ще раз нагадати про себе. Адже як буває: вчорашніх чемпіонів забувають після першої ж поразки».

“Мені до душі грати бліц: не мучишся по п’ять годин над кожною партією, як у класичних шашках, а завершуєш усі “перемовини” за десять хвилин, — посміхнувся Анікєєв. — Реакція на хід супротивника повинна бути просто блискавичною. Бліц також “любить” мене: у 2005 році у стоклітинному бліці я ставав чемпіоном Європи, а з часом ще й призером чемпіонату світу. Та бліц насправді — це фішка африканських шашкістів”. В Ізмірі чемпіоном світу у цьому виді програми став камерунець Жан Марк Нджофанг. З майбутнім чемпіоном підопічний Сергія Бойка зіграв унічию. “Африканці — на диво темпераментні гравці. Вони добре бачать комбінації, швидко реагують, а тому чудово грають у бліц, — веде далі Юрій Анікєєв. — А ось у класичних шашках їм доволі-таки складно, хоча б тому, що бракує витривалості витримати напруження п’ятигодинної боротьби. Та Нджофанг — виняток з цього правила. У 2013-му він примудрився стати віце-чемпіоном світу. Потім ще грав матч на звання чемпіона світу, та програв. Бліц же — це його козирна карта. Коли камерунець у хорошому настрої, перемогти його неймовірно складно. Нджофанг більшість часу проводить у Голландії, де виступає за один з місцевих клубів. У світі шашок простежується чітка тенденція: варто лишень талановитому африканцю засвітитися хоча б на якомусь турнірі в Європі, як додому він більше не повертається. Тобто виступати вони продовжують за рідну країну, але жити воліють у Старому Світі”.

Третім у цій компанії на п’єдесталі пошани був чемпіон світу Олександр Шварцман, який презентує Росію. “Я пишаюся цією перемогою: Шварцман — надзвичайно сильний опонент. Всю партію у нас точилася рівна боротьба, та під завершення росіянин не встояв: пішов на спрощення і запропонував нічию. Я відмовився, у мене позиція була трішки кращою. І він “поплив” на захисті. А ось партія, яка відверто розчарувала мене, — це поразка ще одному росіянину, десятиразовому чемпіону світу Олексію Чижову. У нас була практично рівна позиція, 6х6, у мене лишень трішки гірша. Я помилився у самому кінці: обрав не той план, пішов не туди. І замість нічиєї форсував поразку”.

Найбільше бажання Юрія Анікєєва на сьогодні — відновити справедливість і продовжувати змагатися у чемпіонатах, які відбуваються під егідою IDF. Для цього шашкісту та його команді необхідно виграти суд. “Сам судовий процес — задоволення не з дешевих, — зізнався Юрій. — Тисяча швейцарських франків — це лише стартовий внесок, який гарантує, що твою справу почнуть розглядати. Ми з президентом Федерації шашок України Анатолієм Яценком заплатили цю суму з власної кишені, і нашу справу прийняли до розгляду. Нещодавно з суду прийшла попередня оцінка видатків, а це солідна сума — 36 тисяч франків. Таких грошей у нас немає. Сподіваюся, спортивному міністерству під силу виконати свою обіцянку і допомогти знайти спонсорів для оплати судових видатків. Поки що нікого з них залучити не вдалося, на жаль. На щастя, моєю справою зацікавився юрист Антон Сотір, який допомагає мені, не вимагаючи оплати своїх послуг. Як довго триватиме процес, одному Богу відомо. Та Антон каже, що шанси на вдале завершення справи у нас є, і непогані. Адже IDF при винесенні вердикту не дотримувалася навіть тих правил, які прописані в її ж уставі. Їхнє рішення не має підстав та аргументації. І це може зіграти нам на руку. Проблема лише в тому, де взяти гроші для оплати судового процесу. А поки триває це протистояння, я продовжую грати у шашки та готуватися до турнірів. Основні старти з класичним контролем часу, які організовує FMJD, відбудуться у другій половині року”.

Фото з архіву Юрія Анікєєва