«Коли отримала статус бабусі, сприйняла це як чудо»

“Дякую Господові за найбільше щастя сьогодні: народження онученьки Еви, Евусі, Евоньки, Евенятка, Евці, Евочки, Евулі, Евуні... Дякую своїм дітям, Софійці і Василькові, що дали такий прегарний плід кохання, що вже сьогодні усміхався”, - поділилася у соцмережах політичний і громадський діяч Ірина Фаріон. Журналіст “ВЗ” поцікавилася в Ірини Дмитрівни, як почувається у новому статусі новоспечена бабуся.

-Я чекала на дзвінок від зятя, - каже Ірина Фаріон. - Зять був при пологах, сподівалася, що саме він мене про це повідомить. Доня — у перерві між болем і потугами мені телефонувала. В якийсь момент перестала телефонувати. Я зрозуміла — почалося. А потім зателефонувала лікар і повідомила, що Софійка народила донечку. Яка була моя перша реакція? Звісно, сльози. Сльози щастя. Коли я отримала статус бабусі, то сприйняла це як чудо. А коли вперше побачила це диво, зрозуміла, що це і є найбільший дар, і більших див у світі не буває, ніж народження дитини. Коли я народжувала, сприймала це як природне явище. Тепер це сприймаю як явище ірраціональне. Не пригадую, щоб я так вдивлялася в риси своєї дитини, як вдивляюся у риси Еви.

- Чому дівчинці дали таке ім’я, і чому ви її називаєте не Єва, а Ева?

- Ева — це дуже принципово, тому що відповідно до правопису 1929 року початкове “е” - Европа, Еспанія, Ева. Для цього можна взяти переклад “Біблії” Івана Пулюя, розгорнути Старий Заповіт, і ми побачимо, що там була Ева, а не Єва. Чому саме це ім’я дали дитині? Батьки вагалися між формою, яку вони також дуже люблять, - Міля, Мілюся, Емілія. Але в родині вже є Міля. Моя дитина хотіла щось стисле, бо у стислому завжди багато сенсу. Якось ми пили каву, і я сказала: “А що може бути стисліше, спресованіше за назву першої жінки на Землі — Ева?”. Ева означає життя, це старожидівське ім’я. Такими старожидівськими іменами є Іван, Йосип, Марія, вони добре адаптовані на нашому ґрунті. Ім’я Ева також адаптоване на українському ґрунті, і з нього складно зробити російську форму. І Евуся, і Евонька, і Евуля, і Евенятко — винятково наші зменшувально-пестиливі суфікси. Суть не в тому, якого походження ім’я, суть у тому, наскільки воно адаптоване на нашому ґрунті. За змістом це ім’я передає найважливіше — життя.

- Мабуть, діти старалися зробити подарунок вам на день народження і хотіли, щоб немовля народилося 29 квітня?

- Думаю, Господь так вирішив, щоб Ева народилася 1 травня. Усе чітко відраховано від їхнього одруження. Мої діти настільки створені одне для одного, Евуся — плід їхнього кохання. Насправді Софійка мала народити 23 квітня. Для мене найкращий подарунок — їхні стосунки і ось це маленьке диво, яке схоже на Софійку, а за характером — на Василька. Така ж, як і він, спокійна і чемна.