Власна марка та цісарська ложа в Опері

Лучниця Вероніка Марченко — найкраща спортсменка Львівщини у березні.

Фото НОК Львівської області
Фото НОК Львівської області

У дзеркальній залі Опери нагороду найкращої спортсменки Львівщини за підсумками березня отримала лучниця Вероніка Марченко. У французькому Віттелі львів’янка стала переможницею чемпіонату Європи зі стрільби з лука у приміщенні в особистому турнірі і бронзовою призеркою у командному заліку. Окрім того, на чемпіонку світу і триразову переможницю континентальних першостей чекали ще дві відзнаки — офіційний документ, що засвідчує звання заслуженого майстра спорту, та блок поштових марок зі світлинами Вероніки. У такий спосіб досягнення Марченко відзначила “Укрпошта”. Найкращим тренером місяця визнано наставницю Вероніки — Марію Гавелко.

«До Франції летіла із сумнівами: не була впевнена у власних силах, тому багато хвилювалася, — усміхнулася Вероніка Марченко. — Це були перші мої змагання такого рівня після Олімпійських ігор. На чемпіонаті Європи найскладнішою для мене була півфінальна дуель. Не тому, що суперниця була принциповою. Це радше складність зі сфери психології: якщо перемагаєш, без нагороди уже не повернешся додому. Та якщо програєш, “бронзу” доведеться виборювати у новій битві. А це навіть важче, ніж коли на кону стоїть “золото”. Після того, як я перемогла господиню арени Анжелін Коанде, за яку бурхливо вболівали трибуни, зітхнула з полегшенням. І фінал у росіянки Євгенії Тимофєєвої виграла доволі легко, на піднесенні».

“Вероніка прийшла до мене у групу дванадцять років тому, маленькою дівчинкою, — згадує Марія Гавелко. — Стрільба з лука не відразу припала їй до серця: одного дня вона пішла, аби випробувати себе в інших видах спорту. Якось зізналася, що хотіла стати п’ятиборкою (усміхається). Та згодом повернулася: у секції стрільби, незважаючи на труднощі, дівчинці було комфортно. Вероніка нічим не вирізнялася з-поміж багатьох інших дітей, які тренувалися разом з нею: потрошку працювала разом з усіма, потрошку лінувалася, пропускаю­чи тренування. Та коли вихованка увійшла до юніорської збірної, разом з першим міжнародним успіхом до неї прийшло все, чого їй так бракувало: віра у себе, бажання ще більше працювати, натхнення на тренуваннях. Ось так підібралася й до п’єдесталу пошани європейських та світових змагань і в дорослому спорті”.

Оригінальним подарунком для Вероніки та її тренера стала цісарська ложа Львівської опери, заброньована для них та їхніх друзів на будь-яку виставу протягом місяця генеральним директором Театру опери та балету Василем Вовкуном. “Я ще не визначилась із вибором, але це буде балет, — розповіла Вероніка. — Кого з друзів запрошу разом із собою? У першу чергу свою бабусю. Вона моя найпалкіша уболівальниця!”.