Білим грибам потрібне липневе тепло та «запарки» після дощу

Підберезники, підосичники, лисички та баранячки ростуть уже більше місяця. А ось лісові королі — білі гриби, досі були лише поодинці. Грибники в один голос кажуть: білим грибам потрібне липневе тепло та “запарки” після дощу. В цьому переконалася журналіст “ВЗ”, яка уже двічі цього року грибувала у лісах села Протеси Жидачівського району Львівської області.

Вперше цього року пішла на гриби в середині червня. Моя знахідка була скромною — три білі, жменька лисичок, кілька підберезників та сироїжок. Напередодні липня “тихе полювання” було у рази кращим — десять молоденьких білих, з них вийшла півлітрова банка маринованих. Ще я знайшла кількадесят красивих лисичок, які зазвичай даю до супу або сметанкової мачанки.

У Протесах мішані ліси. Можна годинами мандрувати серед буків та дубів, а можна звернути у сектор хвої і просто насолоджуватися хвойними ароматами. Цього разу мама мене відраджувала: “Чого даремно блукати по лісу? Якщо наші сільські грибники сидять вдома і заготовляють сіно, значить, у ліс нема чого йти по гриби”.

...Ходила хвилин десять з порожньою сумкою. Перший грибочок побачила біля лісової дороги. Зігнулася, щоб зірвати, і “вуаля”: поруч росли кілька його “сестричок” і “братиків”. Зірвала їх, а потім шукала палицею під листям ще “сусідів”. І пішло: білий, другий, третій... Крім них, моя сумка поповнилася лисичками, підберезниками та сироїжками. По лісу намотала кілька кілометрів, не відчувала жодної втоми. Коли шукаєш гриби — жодного фізичного виснаження! Навпаки, відчувала певне піднесення та заряд енергії на наступний робочий тиждень. Тож серед моїх планів на літо, крім “сонячних ванн”, — активно приймати “кисневі ванни” та сеанси гриботерапії. Що ще потрібно для жителів міст-мегаполісів?

Фото автора