«Мамо, давай вип’ємо...»

Історія Ольги схожа на диво: рік тому їй повідомили, що її син загинув на сході у зоні АТО, але тіла не знайшли... А днями Олексій повернувся додому з полону (про цю історію — у статті “ВЗ” “Наснилося мені, що я була калиною” у минулому тижневику).

Читачі гаряче відгукнулися на публікацію у “ВЗ”. Зателефонували зі стоматологічної клініки — запрошують Олексія на безкоштовне протезування. Пропонують свою допомогу психологи. Але перший крок виявився невдалим...

“Була вчора у психолога, дуже гарна жінка. Вислухала мене, і запропонувала сходити зі мною додому, щоб поговорити з Альошею. Прийшли ми додому. А він на кухні за столом сидів. Я стала йому говорити, що це психолог зі мною прийшов. Так він як з ланцюга зірвався, перевернув стіл, вилаяв нас і пішов у свою кімнату. Тепер зі мною взагалі не розмовляє... Що ж я наробила...”.

А через два дні син, що дотепер мовчав, нарешті заговорив. Це було вночі. Ольга сиділа за комп’ютером на кухні, коли близько четвертої ранку прийшов Олексій і сказав: “Мамо, давай вип’ємо”. Ольга розповідає про це так: “І тут з нього полилося все те, що так довго сиділо... Він розповів мені про жахи, які пережив, про хлопців, які не повернулися додому. Про те, що він відчував, коли їх бомбили з градів під Іловайськом, коли він не розумів, де небо, де земля, коли не знав куди бігти і що робити, коли зрозумів, що допомогти може тільки Бог, коли друг, з яким він щойно розмовляв, вже мертвий, і немає сил тягнути його у більш безпечне місце. Про те, що звинувачував себе за те, що вижив... У якийсь момент я зупинила його, тому що слухати це було нестерпно. Потім я поклала його спати, довго сиділа біля нього і дякувала Богові за те, що Всевишній почув мої молитви, і мій Альоша повернувся додому... А скільки матерів так і не дочекалися своїх дітей, скільки з них вважаються безвісти зниклими. Скільки сімей, як і я, навіть не уявляли, де і як шукати своїх дітей... Пошуком, як і допомогою нашим хлопцям в АТО, в основ­ному займаються волонтери... Хто знає, скільки насправді загинуло, скільки пропало безвісти?..”

У День Незалежності президент України Петро Порошенко оголосив кількість втрат: “Внаслідок агресії Російської Федерації на сході України загинули майже 2100 українських воїнів”. Для Ольги ця цифра стала поштовхом для прийняття рішення: треба скласти повний список загиблих та зниклих безвісти. Син підтримав цю ідею. Хоч подібні списки й існують, але варто зібрати відомості від сімей, що втратили своїх близьких, а згодом звести усі списки разом — офіційні, неофіційні, “волонтерські” та інші... Так ми отримаємо реальну картину втрат, переконана Ольга.

Листи Ольга та Олексій збиратимуть на щойно створеній електронній поштовій скринці: [email protected]

Мати й син просять на цю адресу надсилати дані загиблого або зниклого безвісти солдата (прізвище, ім’я, вік, рідне місто)...