Ах, як тішилось серце матері – народила донечку! Весняне сонце ніжно пестило дрібненьке зморщене личко новонародженої, і Люба не могла намилуватись своїм малям. Господи, яке ж це щастя!

Історія ця могла би стати сюжетом для жіночого роману або телевізійної мелодрами з любовними походеньками, інтригами, скандалами. Протягом кількох років жителі маленького містечка, що на Львівщині, обговорювали подробиці цього роману.

– Я на мить забіжу до аптеки, – якомога безтурботніше сказала чоловікові Оленка, коли вони увечері поверталися удвох додому. – Куплю вітаміни. Навесні не завадить зміцнити організм.

Ти чула скрегіт нашої війни? Ти знаєш, як тремтить повітря? Як стогне тіло юного бійця під ковдрою скривавленого листя. Як мати схлипує в саду, читаючи останній лист від сина. Як молода вдова плете косу тремтячими руками, зовсім сиву. Як хлопчик, бідна сирота, бере світлину батька. Стискає міцно у руках і мовить: де ж ти, татку?..

Холодний вітер, завиваючи, заглядав у вікно, ніби намагався порушити гармонію, що панувала у домі.

Багато років ця молода жінка вела розгульний спосіб життя

З Олегом я познайомилася у соцмережах, коли мені минуло 40 років. Точніше, він сам мене там знайшов і запропонував “дружбу”.

Валентина усе доросле життя лікувалася від непліддя

Галині було тоді 29, а вона все ще мріяла про принца на білому коні, палке кохання з упаданням і залицянням, квітами і віршами…

Ольга зайшла до улюбленої кав’ярні. До кінця обідньої перерви було майже сорок хвилин.

Сторінка 10 із 13