Вероніка росла в забезпеченій сім’ї, батьки балували єдину доньку, ні в чому їй не відмовляли.

“Ну от, знову вона кудись повіялася, і це тоді, коли мені треба терміново дістати книжку з верхньої полиці”, — подумки обурювалася я, коли оглянулася і не побачила височезної бібліотекарки за своїм робочим столом.

Надія йшла засніженими вулицями рідного села й на повні груди вдихала чисте повітря.

Весняний ранок. Свіжість аж подих перехоплює.

…Звичайно я була у Wallmart, можеш не підколювати, яка жінка при нагоді не поїде на ті їхні божевільні кліренси, коли пристойну сукню можна купити за сім доларів?

Ще сонце не піднялося з-за горизонту, ще перші півні не заспівали, як Ніна, не чуючи землі під ногами, летіла до церкви.

Є у мене одна подруга — Софією називається.

Юлька впихала у стару чорну валізку нічну сорочку, мешти без обцасів і дореволюційний розтягнутий светр.

Раптово й неочікувано увірвалась на земні простори зима: замела дороги, закрутила хурделицями так, що ні пройти, ні проїхати.

Коли Світлані виповнилося 25 років, вона залишилася на білому світі сама-самісінька.

Сторінка 9 із 17