Галинка Ніні Олександрівні відразу сподобалася: мила, розумна, скромна.

Вона – мати-одиночка, яка мріє про щастя і про краще життя.

Мені 26 років. Так склалося, що не можу зустрічатися з ровесниками – мені з ними просто нудно. От і вибрала собі на 12 років старшого чоловіка.

Петрович тримав Сірого на руках ще маленьким, він сам його колись забирав з приватного зоопарку із Самбора.

Тишу літнього теплого вечора збурював весільний гармидер. Чепурні сільські хатини весело підморгували із тіні садів, киваючи в такт запальним музикам.

Доброго дня, дорога редакціє! В одному з ваших журналів “Неймовірні історії життя” прочитала історію про те, що чужих дітей не буває.

Жахлива таємниця мало не зруйнувала її сім’ю.

Світ такий величезний, і у ньому стільки зваби, що іноді важко вибрати головне з того, що нам підкидає життя. Ольга і Максим стояли на роздоріжжі – що вибрати: дім чи дитину.

Вона прожила зі своїм чоловіком чотири щасливі роки. Все у них було ідеально, наскільки, звичайно, може бути щось ідеальним у нашому дивному світі.

Моє життя ніби розділилося на дві половини – до тієї жахливої трагедії і після неї. Здавалося, що мене примусили відпрацювати те величезне щастя, яким колись мене щедро нагородив Бог.

Сторінка 9 із 13