На центральній площі старого міста було людно.

Знову Олекса прийшов додому на світанку. Розхристаний, захмелілий. Переступив через поріг і у чім був – у тім на ліжко гепнувся.

Важко переставляючи ноги, Богдан вийшов на вулицю. Вранішнє сонце підморгнуло йому золотими очима й поволі викотилось з-за обрію.

«Ось і все, — подумав Іван Олексійович, коли зачинилися двері за останнім гостем на поминках, — от і закінчилося моє щастя».

Наші жінки можуть усе – навіть «дістати» собі чоловіка у тридесятому царстві, а якщо точніше – в Австралії…

Спочатку з'явилась одна квітка, за нею — друга.

Бог парує. Спокійному чоловікові, який звик плисти за течією, посилає «пробивну» дружину, або навпаки.

Любов до рідного Полісся народилась, певно, разом із Мілою.

Оленка страшенно чекала на тата і не розуміла, чому він так довго не приїжджає.

Оксана була круглою сиротою. Батьки загинули в автокатастрофі, тож дівчину виховувала бабуся.

Сторінка 4 із 14