– Ти мене дочекаєшся? – пригортав її до грудей.

Віка йшла вулицею і усміхалася квітневому сонечку.

Моїй історії сім років. Розумію, що більшість читачів журналу “Неймовірні історії життя” осудять мене за зв’язок з одруженим чоловіком.

Сім років тому звела рахунки з життям колишня дружина мого брата. Костя одружився з нею ще студентом.

Після першого шлюбу я з донькою пішла до своїх батьків. Все виявилося банально: народилася дочка, і мій чоловік, який і перед цим любив хильнути зайвого, очманів від відповідальності.

Леся виховувала доньку сама. Аби рідна кровинка не відчувала себе гіршою за однолітків, працювала на трьох роботах.

Наталка поспішала на роботу. Легкий вітерець куйовдив її каштанові кучері. В обличчя війнуло прохолодою.

— То правда, Варко, що ти прийняла до себе того приблуду? – кепкували жінки на роботі. А та лише плечем повела, мовляв, відчепіться.

Ніколи не думала, що опинюся у такій ситуації. Завжди могла дати будь-кому пораду, а собі зараз порадити не можу.

Оксана, молода красуня й розумниця, сиділа в затишній кав’ярні поблизу свого університету й пила улюблене какао.

Сторінка 3 із 17