Аби день до вечора прожити…

Ось і ніч минула. Ранок усміхнувся рум'яним виглядом. Кліпнуло сонними очима сонце й зазирнуло пустотливим променем у кімнату.

Віра змусила себе розплющити очі. Яскраве вранішнє світло боляче різонуло по зіницях. Затулила обличчя тремтячими руками. У голові важко гупав бубон. Не треба було стільки пити вчора! Остання чарка стала зайвою… Детальніше читайте в паперовій версії видання