Утрачені надії

Того теплого зимового вечора, коли Юрко зустрівся з Оленкою, падав густий, пухнастий сніг. Хлопець повертався з інституту, в якому навчався.

На автобусній зупинці юрмилися люди. Серед них Юрко помітив привабливу дівчину. Щоки її палали здоровим, свіжим рум’янцем. З-під хутряної шапочки вибивалося густе, кольору стиглого жита, волосся. Великі блакитні очі випромінювали щирість та доброту. Він підійшов, привітався.

Детальніше читайте в паперовій версії видання