Вічний холостяк

– Привіт, друзяко! – Тимур розмашисто плеснув по плечу свого інститутського товариша, з котрим не бачились понад десять років.

– Радий бачити. А ти не змінився. Якби не ця борода – той самий Тима, — широко заусміхався Ілля, потискаючи йому руку. – Ну що – ходімо десь посидимо.