Гандзя, яка шкодувала води…

Коли її ховали, гріб до половини ями затопила серед ясного дня  раптова злива

Ой, Гандзя та Гандзя! І не душка, як співав Гнатюк. І не любка. І не мила, як голубка. І не рибка, і не птичка. А що цяця-молодичка – це точно. Точніше, цаца. Видне цабе. Немає  подібних на всьому їхньому хуторі. Та й в окрузі зі свічкою навряд чи знайдеш. Писок у неї не закривається. Що не слово — то жовч. Можливо, через те муж її Антін, чоловік ангельської натури, дочасно з білого світу пішов. Якийсь дідько у спідниці, люципер, а не жінка!

Детальніше читайте в паперовій версії видання