Того теплого зимового вечора, коли Юрко зустрівся з Оленкою, падав густий, пухнастий сніг. Хлопець повертався з інституту, в якому навчався.

Бам-бам-бам… Куранти відраховували удари, і Карина швидко прокручувала в голові найзаповітніше бажання.

Люба завжди вважала, що для іншої жінки її чоловік – скарб. А їй самій не вистачало у ньому «крутизни».

Левко п'ять років завойовував серце…  своєї дружини.

За вікном мела хурделиця. Поскрипував вечірній мороз. Попри те, що у кімнаті Люди було тепло і комфортно, на душі у дівчини теж щось стиха поскрипувало.

Налита у горнятка кава давно охолола, вкрившись молочною плівкою, нарізані шматочки сиру обвітрилися, а Галі ніяк не  вдавалося заспокоїти подругу.

Це було кохання з першого погляду.

Цей голос Наталка, здається, впізнала б через сотню літ.

– Мамо, а Дід Мороз прийде до нас? – симпатичне карооке хлопченя зазирало в обличчя стрункої вродливої жінки, яка сумно вдивлялась у вікно.

Коли у самотньої Анни народилася донька, вона на честь улюбленого фільму «Москва сльозам не вірить» назвала її Олександрою.

Сторінка 1 із 13