Вікенд під знаком Марії Заньковецької
У Національному музеї ім. Андрея Шептицького і у фойє Національного академічного українського драматичного театру ім. Марії Заньковецької експонуються унікальні виставки, присвячені 100-літній історії найстарішого театру в Україні.
Рідкісні експонати до виставки надав Музей театрального, музичного та кіномистецтва України.
До Львова кияни привезли понад 200 експонатів. Серед найцікавіших — оригінальні речі з особистого та професійного вжитку Марії Заньковецької, зокрема костюм Мотрі з вистави «Мазепа». Є тут і оригінальні речі Панаса Саксаганського. На виставці представлені також ескізи одного з перших художників, які працювали в театрі, - В. Кричевського, ескізи Ф. Нірода 1939 року «Украденого щастя», а також костюми з вистав «Отелло», «Тартюф», «Сон князя Святослава»...
Продовженням святкування 100-літнього ювілею театру стала прем’єра вистави «Марія Заньковецька» за п’єсою Івана Рябокляча у постановці головного режисера театру Федора Стригуна. У виставі звучать пісні у виконанні сестер Тельнюк. Художник-постановник — Олександр Оверчук. Це уже друга редакція легендарної вистави — перша йшла впродовж 20 років — від 1972-го до 1992 р. Заньковецьку тоді грала Лариса Кадирова. Зараз на сцені нової версії — заньківчанська молодь. Альбіна Сотникова перевтілилася у легендарну актрису, Олесь Федорченко зіграв Миколу Садовського, Василь Коржук — Панаса Саксаганського, Орест Гарда — Марка Кропивницького. Про важкий шлях українського театру, про перші кроки становлення, про гоніння, заборони і шалений успіх мандрівної трупи українських акторів творці вистави розповідають устами її персонажів. Батьки Марії Адасовської-Хлистової, яка взяла собі сценічний псевдонім Заньковецька, не розуміли і не хотіли прийняти вибір доньки, а чоловік-офіцер довгих шість років дурив обіцянками відпустити Марію вчитися на артистку. Аж поки вона мало не втекла від нього туди, куди рвалася її душа, — на сцену, до корифеїв Кропивницького, Садовського, Саксаганського…
Фото автора
