«Непотрібних речей, як і непотрібних людей, не буває»

 «Емаус-Оселя» провела черговий гаражний розпродаж.

У неділю у Львівському палаці мистецтв відбувся  Гаражний розпродаж. Його організатори — мешканці та волонтери спільноти «Емаус-Оселя» разом із Імідж-театром «Пані Кураж» – подарували зворушливу театральну постановку “Антикварне кіно про антикварне життя”. На розпродажу можна було придбати за малі гроші різноманітні речі, які львів’яни віддають на благодійність: одяг, книги, предмети побуту, а також посуд від партнерських спільнот «Емаус» з Німеччини.

«Емаус-Оселя» влаштовує Гаражний розпродаж у Львові вже не вперше. Але це більше, ніж просто розпродаж, це цілі перформанси — змістовні, цікаві, ексцентричні та надзвичайно атмосферні! Так було і цього разу. Актори театру, мешканці і волонтери “Оселі”, та усі присутні стали учасниками зйомок кіно про антикварне життя Львова 60-х років. У просторій залі Палацу мистецтв створили атмосферу кіномайданчика. «Львів – ніби велика антикварна крамниця, в якій життя, як мозаїка. Об’єднані люди різних національностей, артоб’єкти, стилі, епохи…», — розповіла режисер Імідж-театру «Пані Кураж»  Світлана Чанкова.

Чудовий подарунок для гостей подарували давні приятелі “Оселі“ – тріо “Крайня хата”. У їхньому виконанні прозвучали ретро-пісні Львова 60-х років. Усі захоплено підхопили шлягери “Троянди на пероні”, “Запрошу коліжанку на кави філіжанку”.

Далі актори перенесли усіх у Карпати, де відомий кінорежисер Сергій Параджанов знімав “Тіні забутих предків”. Запальні гуцульські пісні,  народні строї, гуцульське весілля. На завершення були сценки із життя багатьох національностей, які населяють Львів. Згадали фундаторів руху “Емаус Оселя”, а також засновницю львівської “Оселі” Олесю Саноцьку.

Відома письменниця і журналістка Галина Вдовиченко цього разу була однією із акторок на імпровізованій сцені Гаражного розпродажу. Пані Галина вже багато років є не просто волонтеркою, а справжньою товаришкою “Оселі”. Проводить тут літературні зустрічі, бере участь у всіх акціях для допомоги мешканцям спільноти. “Відчуваю потребу бути тут, допомагати цим людям. Це моя родина, — розповідає письменниця. — На розпродажуприглянула собі багато речей, обов’язково їх куплю”.

А придбати було що — товари на різні смаки представили яскраво, барвисто, кольорово. Охочих придбати їх навідалося чимало. Приходили цілими сім’ями. Діти  відразу ж бігли до іграшок. Жінки оглядали актикварний швейцарський посуд, доставлений з Німеччини. Студенти споглядали на книги. Центральною на вітрині була книга Андрія Куркова “Рух “Емаус”. Історія солідарності”, яка розповідає про життя спільноти “Оселя”. Можна було придбати недорого, навіть за 10 грн., дитячі книжки. Студенти Тарас і Стефанія виходили не з порожніми руками: купили книгу “Анатомія для художника” і твори Рея Бредбері. Стефанія розповіла: “Ми спочатку не повірили, що така велика книга може коштувати 30 грн. Не задумуючись, купили, бо Тарас навчається на художника. Розуміємо, що наші гроші підуть на потрібну справу”. Для любителів антикваріату — старовинні меблі, відреставровані вмілими руками майстрів із “Оселі”. Були одяг, взуття, вишиванки. Пані Марія купила собі светр за 80 грн., а пані Олені пощастило придбати дублянку за 120 грн.

У перервах між виставами можна було попити смачної кави та чаю, скуштувати тортики, печиво, пляцки, які теж випекли  спеціально до розпродажу. Ціни на випічку не було, але кожен охочий міг кинути у скриньку символічну пожертву.

«Емаус-Оселя» вже багато років займається збором непотрібних речей від мешканців Львова. Потім ці речі відновлюють, реставрують та використовують на соціальні потреби. У 2013 році організація встановила перші в Україні контейнери для вживаного одягу, книг та взуття. Сьогодні їх є 23 у різних районах міста. Лише  2016 року «Емаус-Оселя» здала на переробку близько 200 тонн непридатного до носіння одягу, ще більше доброго одягу було роздано потребуючим та реалізовано у благодійних крамницях.

Усі кошти з розпродажу використають на соціальні проекти спільноти «Емаус-Оселя». Адже напередодні зими особливо гостро постає питання для тих, хто не має де переночувати. В осередку “Оселі” у Винниках, на вул. Винниченка, 3, можна помитися, попрати одяг, а також взяти теплі речі, якщо потрібно.

Фото Галини ВДОВИЧЕНКО