Офіціанти, кур’єри, няні…

Скільки платять студентам і на які вакансії беруть без досвіду?

Студентам грошей завжди бракує, навіть якщо з фінансами допомагають батьки. У більшості вишів за кілька тижнів почнеться гарячий період сесій. А потім – місяць канікул. Однак студенти вже думають про підробіток.

Молодь хапається за будь-яку роботу. Зазвичай працює нелегально. Найбільш лояльні до студентів великі супермаркети електроніки та магазини з продажу мобільних телефонів і планшетів. Також активно набирають студентів магазини з продажу одягу та взуття. Готові оплачувати працю погодинно. Крім цього, платять відсоток від кількості продажів.

Восени традиційно починається бізнес-сезон, який триватиме до середини грудня. Компанії започатковують нові проекти, відтак на ринку праці з’являється чимало нових вакансій. Існує кілька універсальних вакансій, які зазвичай пропонують студентам. Така робота дозволяє поєднувати навчання з підзаробітком. Це робота менеджера з продажів, адміністратора, оператора контакт-центру, продавця-консультанта, агента з бронювання зі знанням англійської мови, офіціанта.

Найчастіше студентів кличуть у сферу обслуговування. Більшість офіціантів Львова у різних закладах – саме студенти. Працюють позмінно, тому є можливість працювати як тим, що навчаються до обіду, так і тим, хто відвідує навчання після 14 години. Побачила оголошення, що місцеве кафе шукає офіціантів. Вирішую поцікавитись умовами роботи. Ставка – три тисячі гривень. За словами менеджера, якщо врахувати чайові, то за місяць можна заробити до п’яти тисяч. У деяких закладах адміністрація складає чайові в спільний казан і потім розподіляє між працівниками, в інших – кожен працює на себе. Зазвичай працюють студенти у кафе і ресторанах нелегально, без документального оформлення. Навіть попри те, що офіціант постійно у контакті з їжею і кухнею, більшість закладів навіть не вимагає у тимчасових працівників медичних книжок. “Ми звикли, що студенти попрацюють у нас місяць-два, підзароблять і йдуть. То який сенс збирати у кожного пакет документів”, – пояснила мені Ольга, менеджер з підбору персоналу кав’ярні.

Серед вимог до офіціантів – приємна зовнішність та старанність. “Бажано, щоб не було великих татуювань на руках і обличчі. Не вітається яскравий колір волосся і агресивний макіяж”, – попередила мене Ольга.

“На першому курсі, потай від батьків, знайшла собі підробіток, – розповідає студентка 2-го курсу Ганна Вовк. – Працювала офіціанткою у нічну зміну, щоб поєднувати із навчанням. Однак це виявилось досить важко. Адже поверталася додому о 4-й ранку, а о 8-й треба вставати на пари. Графік шалений – постійно бути на ногах, носити важкі підноси з їжею і великі кухлі пива. Протрималася трохи більше місяця. Заробила непогано – майже 7 тисяч. Але більше не витримала”.

Для тих студентів, які добре знають місто, підійде робота пішого кур’єра. Працівник кур’єрської служби зазвичай працює цілий день. Тому студентів там беруть або на роботу у вихідні, або на зміну з 17 до 21 години. Кур’єри потрібні інтернет-магазинам та кафе, що пропонують доставку їжі. Якихось особливих навичок тут не вимагають. Деякі кур’єри можуть мати непогані чайові за вчасну доставку. Недолік цієї роботи – постійне перебування у транспорті та на ногах.

Телефоную за оголошенням сайту пошуку роботи. Шукають кур’єра у магазин сувенірів ручної роботи. Цікавлюся, які вимоги до майбутніх працівників. “Щодня доставляти 10−15 невеликих посилок. Закріплюємо кур’єрів за певним районом. “Бігати” містом не потрібно. Вітається бажання охопити два-три райони. Головне – швидко орієнтуватися у просторі. Для роботи шукаємо хлопців, вони витриваліші. Доставка здійснюється в основному пішки, але якщо треба поїхати в інший район – оплачуємо громадський транспорт. Оплата – 30 гривень за адресу. Хочете заробити більше – беріть більше посилок”, – пояснили мені.

“У Львові живу четвертий рік, досить непогано знаю місто. На початку вересня побачив оголошення, фірма запрошувала на роботу на посаду пішого кур’єра, – розповідає студент 4-го курсу Андрій Грабчук. – Графік мені підходив – два дні працюєш, два відпочиваєш. Часто виходжу на роботу не у свою зміну, бо за понаднормову роботу – доплачують. Зміна триває з 9 ранку до 9 вечора. Але за годину до початку робочого дня треба прийти на склад, а після роботи ще годину писати звіти та перевіряти усю документацію. Іноді працювати заважає погода – вітер, дощ… Треба бути уважним, щоб не загубити посилку чи не переплутати адреси. Бо відповідальний, зокрема і матеріально, кур’єр”.

Балакучі і привітні студенти можуть заробити 4−5 тисяч, працюючи операторами call-центрів. Оператори проводять по телефону опитування випадкових людей, обраних комп'ютером, а потім на основі отриманої інформації заповнюють анкети, надані компаніями для використання у маркетингових і соцдослідженнях. Беруть на роботу тільки після випробувального терміну: “2−3 тижні працівник має попрацювати, показати себе. Якщо все буде добре – беремо на роботу. Оплата на різних завданнях різна. Середня ставка – 4 тисячі плюс бонуси. Випробувальний термін теж оплачуємо – 200 гривень за тиждень”, – пояснили мені в одному call-центрі. Серед вимог – вміння користуватись комп'ютером, грамотна мова, відсутність дефектів дикції, комунікабельність. В оголошенні попереджають – робота монотонна і сидяча.

“На останньому курсі університету підробляла оператором call-центру, – розповідає випускниця львівського вишу Оксана Куць. – Працювала у вечірню зміну, вдало поєднувала з навчанням. За місяць заплатили 5 тисяч. Робота підходить тим, хто не боїться знайомитися з людьми, вміє бути наполегливим, але ввічливим. Серед недоліків – галаслива обстановка, не завжди адекватна реакція абонентів. Якщо керівництво застане працівника за розпиванням чаю або «простоюванням», можуть оштрафувати (мінімум 200 грн.) або звільнити”.

Найлегший підзаробіток для студентів – репетиторство. Звичайно, не кожен студент візьме на себе відповідальність готувати абітурієнта до вступу чи першокурсника до сесії, а ось навчати першокласника – легко.

В Інтернеті є оголошення, у яких молоді мами, які працюють, шукають помічника-няню-репетитора для першо- чи другокласника. Потрібно забрати дитину зі школи, нагодувати вдома обідом і зробити з нею домашнє завдання. Для такої роботи шукають відповідальних студентів, бажано старших курсів, які легко знайдуть спільну мову з дитиною.

Телефоную за одним з таких оголошень. Мене розпитували про шкідливі звички, мої хобі, навчання та… друзів. Попросили посилання на соцмережі.

Запросили на співбесіду. “Моїй доньці 7 років. Через роботу не встигаю забирати її зі школи. Тому шукаю помічницю. Потрібна вихована дівчина, без шкідливих звичок, яка зможе кілька годин пригледіти за Соломією у понеділок та п’ятницю, саме у ці дні маю вечірні наради”, – пояснила мені львів’янка Марія. Оплата – 30 грн./година.

“Робота не важка, але відповідальна. Важливо знайти спільну мову з дитиною, – розповідає студентка 3-го курсу Анастасія Микита. – У перші дні дуже хвилювалася, а потім почала сприймати Андрійчика як власного брата. Він теж до мене звик, коли хворіла, скучав. Щоразу запитував батьків, коли я прийду. Працюю тричі на тиждень по 4 години ввечері. Платять потижнево, 500 гривень за тиждень”.

Тільки ледачий і ситий студент, такий собі мажор, не мріє підзаробити. На ринку праці катастрофічно бракує людей. Тож і студент має чималий вибір – можна підібрати роботу зі щоденною зайнятістю лише на кілька годин, працювати лише у вихідні або ж найнятися на разову роботу. Всі пропозиції не вимагають спеціальної освіти і навичок, і головне – їх можна успішно поєднувати з навчанням.