«До шкірвенеролога не соромляться йти. А до психіатра – встидаються…»

 Що таке психічне здоров’я і що може зробити медицина і сама людина, щоб долати нервово-психічні розлади.

  Лікарі люблять жартувати, мовляв, цілком здорових людей немає, є недообстежені.  У цьому гіркому жарті є частка істини.  Людина може вважати себе більш-менш здоровою, коли нормальна кардіограма, артеріальний тиск не перевищує 140 на 90, а цукор крові не більший, як 6 одиниць. Але немає аналізу, який би визначив стан вашого психічного здоров’я. Що це таке — нормальна психіка, як боротися із нервово-психічними розладами? Ці та інші питання адресую заступнику головного лікаря Львівського обласного психоневрологічного диспансеру, лікарю вищої категорії Терезі Тороповій.

– На думку директора відділу охорони психічного здоров’я Всесвітньої організації охорони здоров’я Н.Сарторіуса, психічному здоров’ю можна дати таке визначення: по-перше, це відсутність явних психічних порушень, по-друге -  певний резерв сил  людини, завдяки яким вона  може подолати неочікувані стреси, по-третє — стан рівноваги між людиною та навколишнім середовищем.

 -  Можу зробити припущення, що кількість людей із психічними розладами постійно зростає…

— Правильне припущення. Адже постійно погіршується екологія, почастішали випадки техногенних катастроф і стихійних лих, військових конфліктів. На це накладаються шкідливі звички, нездоровий спосіб життя. Вичитала, що на початок 2016 року 1,7 мільйона жителів України потребували психіатричної і наркологічної допомоги. Людей, які потребують психіатричного лікування, у рази більше. Люди  соромляться йти до психіатра. До шкірвенеролога не соромляться, а до психіатра -  встидаються.

— Хто признається, що  йому місце на Кульпарківській, 95?

— Психіатрична лікарня на вулиці Кульпарківській — для тяжких форм психічних захворювань, там є кілька закритих відділень для людей, які являють небезпеку для суспільства. Наш диспансер на вулиці Коциловського, 30 (колишня Матюшенка) надає переважно амбулаторну допомогу.  Маємо і три стаціонари (серед них і денний), відкриті для відвідувачів…

— Ви є не лише психіатром, а й сімейним психотерапевтом,  спілкуєтесь з родинами, які мають проблеми.  На що найчастіше скаржаться люди?

— Найбільше непокоїть людей невпевненість у завтрашньому дні, тривога за своє місце праці, за долю дітей. Сімейні стосунки дуже ускладнили масові виїзди так званих заробітчан за кордон…

— Найбільше на слуху слово “депресія”. На депресію скаржаться  переважно у похмуру осінню погоду. Як відрізнити осінню хандру від справжньої депресії?

— Поганий настрій час від часу має кожна людина.  Похмура погода, коли менше сонця, не сприяє гарному настроєві.  Але людина не “застрягає” у своєму стані на тривалий час.  Є три головні ознаки захворювання людини на депресію: відчуття виснаженості, пригніченості, загальмовування різних процесів, у  першу чергу – мислення. Якщо  сукупність  цих ознак спостерігається протягом місяця і більше – це вже захворювання. Виключаю з цього раптові депресії, пов’язані з якимись трагічними подіями, скажімо, смертю близької людини.

— Чимало  людей переконані, що усі ліки мають побічну шкідливу дію, а особливо – антидепресанти.

— Ні! Те, що людина тривалий час перебуває у пригніченому стані, має більш шкідливий вплив на організм, аніж  вживання антидепресантів.  Останнім часом з’явилися сучасні ліки,  значно безпечніші, ніж  колись.

— Медикаменти – це єдине, що є в арсеналі психіатра?

— Є допоміжні засоби – фізіотерапія (зокрема електросон), бальнеологія (ванни)…

— Колись були  «модними» аутотренінги (“я спокійний, моє тіло наливається теплом…”), а також гіпноз…

— Може, цим хтось десь і займається. У нашому диспансері це вже не практикується…

— Чи вивчає психіатрія вплив тривожних, інколи страшних снів на самопочуття людини? Часом прокидаюся і думаю: «Слава Богу,  це був тільки сон…»

— Цим займаються психотерапевти. Деякі люди починають тлумачити  сни, заглядають у сонники. Не варто цього робити, зациклюватися на своїх снах.  Тривожні сни мають і певний позитив: тривога, захована десь у глибинах  підсвідомості, ніби  виходить назовні, покидає людину…

— Образливим є слово «шизофренік». Чи  змінилося ставлення людей до цього захворювання?

— Мало що змінилося. Суспільство не є толерантним до психічно хворих людей. Зі свого досвіду можу сказати, що батьки, родичі часом займають крайні позиції. Не вірять, що їхня дитина, чоловік, дружина могли  захворіти на шизофренію. Мовляв, лікар нічого не розуміє і щось таке вигадує. Тоді хвороба  ігнорується і не лікується. Є інша позиція – все пропало… Важливо знайти  «золоту середину». Лікувати треба однозначно, сама собою не зникне.  Людина з таким діагнозом може успішно працювати, досягнути більшого, аніж ті, хто вважає себе  психічно здоровим…

— Ви згадували психологів. Це не медична спеціальність. У мене, признаюся, скептичне ставлення до психологів. Вони  заспокоюють людей, ведуть «спасенні» бесіди. Так і я можу…

— Насправді психологи виконують дуже багато роботи, помічної і для психіатрів, і для психотерапевтів, і для людей, що потребують психологічної допомоги. На жаль, не всі лікарі це розуміють. Якщо у мене виникають якісь сумніви, хочу детальніше дізнатися про особу пацієнта,  консультуюся із психологом.  Лікування є більш ефективним за умови тісної спів- праці психіатра, психотерапевта і психолога.