А зранку сир став рожевий...

Ніколи не купую продукти на стихійних ринках у невідомих людей. Консервовані гриби — чи не лежали вони в одному кошику з отруйними? А помідори і огірки — у якому році був зібраний урожай? Колега робить припущення, що з рук можуть продавати вкрадені з комор продукти. Минулої зими її пограбували — винесли всі закрутки, які заготовила на зиму. Каже, були серед тих запасів банки, які вже давно треба було викинути...

Бабуся закликає потенційного покупця скуштувати “свіженьке молочко”. Відкручує кришечку з пластикової пляшки, наливає у неї молоко. Жіночка мочить язик. Ні, не смакує... Бабуся зливає рештки молока у пляшку, закручує кришечку, ставить пляшку на землю.

Поруч — продавчиня викладає на поліетиленовий пакет дві головки домашнього сиру і курку. Відколупує ножем шматочок сиру і дає скуштувати черговому “дегустатору”. Ніж кладе поряд на імпровізований “прилавок”. За півметра — дорога, по якій мчать авто, маршрутки і тролейбуси. Періодично бабусьок ганяють муніципали і навіть складають протоколи про адмінпорушення. Попри це, стихійна торгівля процвітає. Торговцями та їхнім крамом заповнені всі прилеглі вулички — ні пройти ні проїхати.

Корови, як і люди, можуть хворіти на туберкульоз. Вживаючи інфіковане молоко, масло чи сир (якщо ці продукти не пройшли термічної обробки), можна “підчепити” небезпечну мікобактерію (ризик сягає 90-100%), і це частково пояснює, чому в Україні понад 90% населення інфіковано паличкою Коха (до певного часу імунітет тримає збудник під контролем, і людина не хворіє).

На ботулізм в Україні від початку року захворіло близько 100 осіб, кожен десятий не вижив. Запаси рятівної сироватки, яку МОЗ ледве спромоглося дістати, невпинно міліють, однак люди продовжують купувати на базарах в’ялену рибу, бо це — “закуска до пива”. А сальмонельоз став настільки звичним явищем, що повідомлення про чергове масове отруєння стали буденними.

“Звісно, ризик отруїтися завжди є, але домашні продукти — кращі, ніж магазинні. Знаєш, що п’єш молоко з-під корови, а не з порошку”, — безапеляційно заявляє мій знайомий. Продукти чоловік купує на базарі, а деякі — як-от яйця, молоко чи сир — у бабусь, які приторговують своїм нехитрим крамом за межами ринку. Каже, з ними можна торгуватися, а на базарі стоять перекупки, які деруть з покупців три шкури. Того дня він, як завжди, придбав домашній сир з рук. Поклав його до холодильника, а коли зранку витяг, отетерів. Сир змінив колір з білого... на рожевий! Їсти його не наважився. “На ринку є ветлабораторія, але вони перевіряють тільки ту продукцію, що продається безпосередньо на базарі”, — каже.

Мені випала хороша нагода довести людині, що купувати такі продукти у незнайомців щонайменше нерозумно. Тому наступного дня повезла підозрілий сир у Львівську регіональну державну лабораторію державної медицини. Там пояснили, що експертиза — платна (коштуватиме приблизно 400 гривень, але це орієнтовна вартість, бо є різні аналізи — бактеріологічний, радіаційний, хімічний), та оскільки я — журналіст і буду готувати на цю тему публікацію, дослідження можуть провести безкоштовно, однак для цього потрібно офіційно звернутися з відповідним проханням до Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області. Керівництво лабораторії запевнило, що зацікавлене у співпраці зі ЗМІ, проте... “Який сенс писати про неякісний домашній сир — люди як купували, так і будуть купувати на стихійних ринках, впливу на них не маємо, — кажуть. — З іншого боку, селяни хочуть реалізувати свою продукцію, а за місце на ринку треба заплатити. Якщо людина продає пучок кропу і десяток яєць, то вона більше заплатить за оренду місця, ніж виручить з продажу цих продуктів”. Далі керівник поцікавився, скільки важить головка сиру, яку принесла: “Є різні дослідження і до кожного — різні вимоги щодо ваги продукту, який буде досліджуватися. Це може бути і 100 г, і 1 кг”. “Не можу прийняти у вас цей сир. Є вимоги, інструкції, яких мушу дотримуватися. От візьму його на експертизу, і вже годинник буде “тікати”. Існують чіткі терміни, коли мають бути готовими результати дослідження”, — пояснив.

Держслужба, яка займається питанням безпеки харчових продуктів, розташовується за два будинки від ветлабораторії. Йду туди, однак з’ясовується, що скарги та офіційне листування віднедавна приймають за іншою адресою.

Повернулася у редакцію і набрала текст офіційного звернення. Думала відправити його факсом, проте ніхто не брав слухавки. Надіслала лист електронною поштою. Відповіді не отримала. Зателефонувала на старий номер, вказаний на сайті. Пані на тому кінці проводу мене вислухала і повідомила: “У них там якісь проблеми з кабелями. Зараз наберу їх по мобільному”. За годину мені передзвонили (на годиннику була рівно 18.00) і повідомили, що моє звернення опрацювали і що я можу здати сир на експертизу. Навіть дали мобільний керівника ветлабораторії. Зателефонувала йому, та у відповідь знову почула... відмову: “Ви зверталися за цією резолюцією, а не я. Якщо вам її надали, то мусите привезти мені цей документ, і тільки тоді візьмемо сир на експертизу”. Гадала, що з винайденням електронної пошти процес комунікації між інстанціями мав би спроститися, але ж ні...

Їду в Головне управління Держпродспоживслужби. Зі сиром. Керівництва на місці не застаю. “Ми у процесі переїзду”, — виправдовується секретарка. Набирає зі свого телефону когось з керівництва, передає мобільний мені. “Придбали сир на стихійному ринку, тож він за замовчуванням є неякісним і небезпечним. Та й експертиза так не проводиться. Спочатку відбираються проби з інспектором. Можемо у будь-який час надати вам інспектора”... “Але хотіла дізнатися, чому цей сир змінив колір на рожевий. Вожуся з ним уже кілька днів!” — пояснюю. “От бачите. Експертиза вже не буде правдивою”. Чоловічий голос у слухавці обіцяє надати офіційну відповідь на мій лист, який я надіслала 15 серпня. Розмова відбувається 17, а лист-відповідь Держслужба надсилає 22 серпня, про що свідчить штамп на конверті. Через святкові дні я його отримала 28. “Сир, виготовлений у домашніх умовах, придбаний на стихійному ринку, через відсутність випробувань (досліджень) акредитованої лабораторної ветеринарно-санітарної експертизи на показники безпечності для споживання людиною, заздалегідь належить до категорії неякісної та небезпечної харчової продукції і підлягає зняттю з реалізації без жодних лабораторних досліджень, — йдеться у листі. — Проведення досліджень харчових продуктів невідомого походження, які належать до неякісних і небезпечних для споживання людиною, у лабораторних умовах діючим законодавством не передбачено”. Знайома, яка працює в обласному лабораторному центрі МОЗ України, розповіла, що у них можна провести безкоштовну експертизу харчових продуктів, але тільки за фактом харчового отруєння. Надають також платні послуги за прейскурантом, затвердженим Кабміном. Про це я дізналася згодом, коли сир вже полежав кілька днів у холодильнику.

Сир я протримала у холодильнику тиждень, після чого викинула. За цей час сир набув такого кольору, ніби його вимочували у буряковому соку.

Один з працівників ветлабораторії, візуально оцінивши невдалу покупку, припустив, що господиня, яка його готувала, могла додати крохмаль, аби збільшити кінцеву вагу продукту. А знайома, яка живе у селі, каже, що сир, який вона виготовляє, також час від часу рожевіє: “Марлю, в яку його замотую, перу у пральному порошку. Може, то порошок міг дати таку реакцію?” Інша господиня (біолог за фахом), до якої звернулася за порадою, припустила, що сир просто був несвіжим і на ньому й справді могла вирости цвіль. Зважаючи на колір, це, швидше за все, аспергіли. Деякі з них є токсичними для організму, можуть викликати алергічні реакції і навіть... рак печінки!