Передплата 2024 ВЗ

Картопля родить у працьовитих і передбачливих

Щоб краще зберігалася, бульбі треба дати «вистоятися» під навісом.

На осінньому майдані-базарі одного з райцентрів побачив сценку: дядько вивіз на продаж цілу вантажівку картоплі і голосно зазиває покупців. Каже містянам, що відпускає бульбу “по-божому” — дешевше на 40 копійок за кілограм від магазинної ціни. Застерігає: беріть зараз, бо через два тижні картопля коштуватиме понад 6 гривень. Попередження дядька діє на старших панянок магічно: шикуються у чергу, дзвонять до своїх чоловіків і синів, аби негайно винайняли транспорт і відвезли додому “майже надурняка” куплену картоплю. “Бо післязавтра буде дорожча!” — згущують фарби...

У міських людей, які не мають родичів у селі, а відтак — не мають стратегічної уяви щодо цін на урожай, продовольчі страхи великі. Легко, як оце щойно на наших очах, купуються на некоректну рекламу. Реальність не зовсім така, як її малював хитруватий дядько. Ціни не повинні різко стрибнути, бо картоплі багато, вродила цієї осені непогано. У тих, де до неї доклали рук. Скажімо, у працівника газового господарства Михайла Когута з Бережан.

Живе він у місті, а “головні” продукти вирощує після роботи у маминому селі. У тому числі — картоплю. Під неї відвів лише шість “сотиків”, але вирощеної на ній “бараболі” вистачить і для всієї сім’ї, і для двох свиней. Залишиться, звичайно, й на насіння. За потреби частину урожаю продадуть.

Минулої суботи Михайло удвох з дружиною Наталією викопали картоплю із чотирьох арів — зібрали понад 30 мішків. Це втричі більше, ніж з’їдять за зиму. Бульбини — як кулаки! Виросли такими великими, бо садили її на “новому” полі, де перед тим був овес (правильна сівозміна — одна зі складових доброго урожаю). Перед садінням у ґрунт внесли гною з-під кролів і курей, у рядки додали деревного попелу. Ще й оновили сорт — цього разу використали Слов’янку і Бела Росу. Вчасно посапали, підгорнули, не дали замножитися колорадському жукові. І тому є результат.

Зібраний урожай ще не ховають до підвалу — місяць триматимуть його надворі під накриттям. Ґазди кажуть: нехай бульба “вистигне”, себто загартується, затвердне її шкірка. А вже тоді можна буде заносити на зберігання до “ями”.

Михайло і Наталя “не рвали жил”, як ото роблять деякі сусіди, копаючи картоплю цілими днями під спекотним сонцем. Три годинки зранку попрацювали — і пішли відпочивати. На все свій час! Вважають, що треба розумно розподіляти свої сили.

Добру картоплю ці господарі мають весь час, навіть у “неурожайні” роки. Секрети успіху прості: треба не лінуватися працювати, мати велике бажання, працювати у своє задоволення. Тоді буде що на городі копати.

Схожі новини