У номері холодильник? Лишіть як заставу паспорт…

На південних курортах України стартує оксамитовий сезон: особливості відпочинку у Затоці-2017.

Вхід на пляж у Затоці безкоштовний.
Вхід на пляж у Затоці безкоштовний.

Цього літа я крутилася поміж роботою та домашнім господарством як той спінер – новомодна забавка сучасних підлітків. І ось нарешті – останній тиждень літа та довгождана відпустка! Ні, цього року, на відміну від попередніх, на «зелені моря» (у село) вирішила не їхати. Попередньо подбавши про залізничні квитки, вирушила на узбережжя Чорного моря – у популярне серед відпочивальників селище Затока на Одещині. Цими днями на півдні стартує оксамитовий сезон, що має низку своїх переваг. На пляжах відчутно меншає відпочивальників, сонце вже не так пражить, як улітку, та і ціни не такі «кусючі», як у пік літнього сезону.

Як добратися

Потяг Львів – Одеса прибув до Південної Пальміри близько 9-ї ранку під звуки відомої пісні, яку виконував Леонід Утьосов, – «У Черного моря». Навіть якщо ви приїхали до Одеси вперше, на пероні на вас уже чекають. Щасливі власники «зайвих квадратів» не гають часу: підходять під самісінькі двері вагонів з табличками-оголошеннями із пропозиціями про найм житла в обласному центрі. Час від часу із гучномовців звучать нагадування, що на території вокзалу заборонено перебувати стороннім особам, які пропонують такі послуги, проте, так виглядає, ніхто з одеситів на це не зважає і штрафи їх не лякають.

А ось трохи далі пероном крокує хлопець із табличкою «Затока». Його робота полягає у тому, щоб скерувати відпочивальників до зупинки, з якої вирушають мікроавтобуси до цього курортного містечка. Маршрутки виїжджають одна за одною, щойно пасажири займуть усі вільні місця. Коштує проїзд від 40 до 60 гривень – це вже залежить від того, на якого перевізника натрапите. Хто не хоче годину з лишком пітніти у розігрітій на сонці маршрутці, може відразу ж на головному вокзалі Одеси скористатися електричкою. До Затоки приміський поїзд вирушає п’ять разів на день, а вартість приблизно утричі нижча, ніж маршруткою.

Чорне море «позеленіло» від водоростей.

Де жити

Затока за 60 кілометрів від Одеси. Курортне містечко розмістилося на косі, яка розділяє Чорне море та прісноводний Дністровський лиман. Виходжу на станції «Лиманська». Тут чимало баз відпочинку, а ще – приватний сектор. Знайти житло навіть у піковий літній час – не проблема, адже на автобусній зупинці із самісінького ранку до темної ночі «чергують» надавачі таких послуг. Я попередньо знайшла недорогу пропозицію за допомогою Інтернету, тож відразу рушаю туди. Знайти потрібну базу відпочинку у Затоці буває складно, адже кожен вільний клаптик землі, чи то пак піску, щільно забудований. При тім новобудови ростуть як на дріжджах. Але і старі «совдепівські» бази з дерев’яними будиночками та вигодами за сто метрів від них, як не дивно, нікуди не зникають і не трансформуються. Ба більше, у них своя клієнтура, якій якраз по кишені такий некомфортний «економ». Дешевше, як за 100 гривень на добу, проживання у Затоці не знайдете. «Радянський» варіант відпочинку у будиночку обійдеться у 200 грн., а номер із вигодами та кондиціонером витягуватиме з ваших кишень по 400 грн. на добу. Є тут і готелі, де пропонують VIP-послуги. Там проживання може коштувати від двох до п’яти тисяч на добу.

А на самісінькому пляжі є куточок, де облаштувалися шанувальники «дикого» туризму. Розбили наметове містечко і насолоджуються морським бризом і вдень, і вночі. Безкоштовно!

…Після того, як я заповнила документи на базі, де бронювала номер, та оплатила послуги, мене ошелешили новою вимогою: мовляв, у вас у номері є вентилятор і холодильник (з вигляду, ці дива техніки – щонайменше мої «ровесники»), тож залишіть ваш паспорт (водійські права тощо) у нашому сейфі як гарантію. Тобто, якщо станеться поломка, маєте оплатити вартість ремонту. Інакше не віддадуть документ. Кілька гострих слів, зіпсований настрій, проте документи залишились при мені…

Де поїсти

На годиннику – уже пополудні. Згадую, що сьогодні навіть не снідала. Дістаю з валізи львівські припаси, а поміж тим знайомлюся із сусідкою, літньою жіночкою із Київщини, яка робить для мене гастрономічний екскурс Затокою. Кафе, ресторанчиків, піцерій тут на кожному кроці. Найдешевший комплексний обід коштує 85 гривень. Хто хоче зекономити, може готувати сам – на місцевому ринку та у супермаркетах можна знайти усе, що душа забажає. А ось купувати їжу у продавців на пляжі жінка не радить. По-перше, вартість набагато вища (пиріжок з картоплею – 20 грн., чебурек – 25 грн., варена кукурудза – 15 грн., трубочка зі згущеним молоком – 25 грн., баночка пива – 20 грн., склянка креветок – 30 грн., а в’ялена рибина – до сотні), а по-друге, продавці ходять пляжем під спекотним сонцем, і їхній крам вельми сумнівної якості…

Усі на пляж!

Вхід на пляж у Затоці безкоштовний. Мабуть, через те пляж настільки неприбраний. Пляшки та кришечки з-під пива, недопалки, «дбайливо» загорнені у пісок фруктові кісточки та ще повно усілякої всячини. Смітник тут годі знайти, а біотуалетів взагалі нема, тож за потреби – ноги в руки і бігом на базу. На узбережжі, куди не глянь – тисячі відпочивальників… Хочете переодягнутися на пляжі? Затуляйтеся простирадлами, бо кабінок для переодягання немає, як і душу з прісною водою. Більшість відпочивальників засмагають, розстеливши рушники. А ось брати шезлонги не поспішають, щоб не викладати з кишені щонайменше сотню.

Місцеві розповідають, що на відсутність охочих відпочити у Затоці останнім часом не скаржаться. Ба більше, сюди почали їздити і ті, хто раніше відпочивав у Криму. Чимало тут туристів із Молдови та Білорусі. Їздять і росіяни, щоправда, не вельми афішуючи свою належність до цієї нації…

Про безпеку

Сьома ранку. Я вже на пляжі. Зараз тут просторо, ніхто не тицяє мені п’ятками у ніс. Залишаю сумку і йду купатися, проте, на щастя, пильності не втрачаю. Тож вчасно помічаю, як якийсь чолов’яга залишає поруч із моєю торбинкою власний пакет (хоч на пляжі повно місця!) і починає роззиратися. Відчуваючи недобре, повертаюся до своїх речей. «Сусід» забирає свій пакет і йде геть… Досвідчені відпочивальники добре знають, що брати цінні речі на пляж не слід. А якщо і взяли, то очей із них не зводьте, бо охочих поживитися чужим добром вистачає.

Розваги

Якщо вам набридло хлюпатися у хвилях, будувати замки, які за хвильку злиже морський прибій, ліпити «пасочки» із піску та збирати мушлі, час розважатися! Усе залежить від ваших уподобань та можливостей гаманця: можна покататися на «банані» (близько сотні гривень), катамарані, водному скутері (300 грн. за годину), на катері або ж вирушити у море на риболовлю (за 2−3 години такого заняття доведеться викласти приблизно тисячу гривень, а то й більше)!

У Затоці є величезний аквапарк із атракціонами, де можна добре розважитися сім’ям з дітьми. А ще можна вирушити на екскурсію до Білгород-Дністровської фортеці, зведеної у XIII столітті. Окремої уваги заслуговує залізничний міст, одна частина якого може підійматися, щоб пропускати судна.

Звісно, як же без світлини на пам’ять про Затоку-2017 від пляжного фотографа! За знімок на тлі моря під пластиковою пальмою із змученою тваринкою (крокодильчик, мавпочка чи папуга) на руках із вас здеруть 60 грн. – за один кадр. Мені було дивно бачити, як біля цього пана на пляжі шикується черга…

Тих, кому 18+, після 23-ї запрошують до нічних барів та дискотек. Ці заклади із гучною музикою (а звучить там виключно російська «попса» та «шансон») та вереском нетверезих відвідувачів працюють до самісінького ранку. Тож відпочивальникам на базах, що розміщені поруч, можна лише поспівчувати…

«Готові наступати!»

Більшість місцевих спілкуються російською, та коли звертаюся українською, переходять на державну мову. Дехто вибачається за русизми. Дехто каже, що дуже приємно чути «таку вишукану українську». Дівчині, що готує мені бургер, розповідаю, що приїхала зі Львова. У неї, на щастя, аж ніяк не «сміттєва» асоціація з містом Лева, а кавова. Дає мені скуштувати напій, над яким якраз експериментувала, і як у львів’янки, а відтак, на її думку, кавового експерта, просить поради – чи, бува, не переборщила зі спеціями.

Дорогою назад знайомлюся із паном Олегом, військовим, учасником АТО, одеситом з діда-прадіда. Нещодавно повернувся із передової. Чоловік, що уже має внуків, ділиться, що нині як ніколи хочеться жити, допомагати родині. Проте запевняє – щойно буде команда, усе покине і поїде на Донбас. «Ми втомилися втрачати друзів, побратимів. Готові наступати!» – каже він.

Фото автора