«Туалети – три гривні, а сервіс тягне на 50 копійок»

Щороку наприкінці серпня у Львові — гарячий туристичний сезон. Цьогоріч на День Незалежності очікують 200 тисяч гостей з різних регіонів України та з-за кордону. Чи готове місто до цієї навали? Особисто чула від багатьох екскурсоводів, що туристи нарікають на громадські вбиральні (на першому місці скарг — погана робота громадського транспорту та високі ціни на таксі). Сервіс у туалетах залишає бажати кращого. У кабінках — сморід, бруд, антисанітарія... “Туалети у Львові коштують три гривні, а сервіс тягне на 50 копійок”, — обурилася жителька Києва пані Олена, яка приїхала в наше місто на вікенд з сім’єю.

Заходжу у громадський туалет на площі Соборній, що біля ТЦ “Роксолана”. Знайомий чиновник з львівської мерії хвалив цей заклад як один з найкращих в центрі — там чисто і “запашку” немає. “З вас три гривні!” — сказала мені працівниця. Поки відриваю шматок туалетного паперу, звертаю увагу на жалюгідний стан кабінки, де сидить працівниця. Видно, що тут ремонту не було давно. Віконечко брудне, на дерев’яних конструкціях шматками відпадає фарба... Відсутність неприємного запаху у цій громадській вбиральні — міф. Сморід, звичайно, не такий, що аж виїдає очі, але доволі відчутний... Одна старша пані, яка вийшла з кабінки, сказала, що на миття рук має кілька секунд, аби швидше вибігти зі смердючого туалету. Мої враження: у кабінках брудно, плитка і сантехніка — старі, потріскані, відро для сміття переповнене. Тут не комфортно. Ніде повісити жіночу сумочку, поламана кнопка зливного бачка. Не краща ситуація і у громадській вбиральні на проспекті Свободи. Там теж вхід коштує три гривні. Єдина перевага — трохи більше кабінок.

Туристи та львів’яни можуть безкоштовно зайти у туалети у приміщенні Львівської міської ради. Неод­норазово бачила, як група туристів, які йшли на екскурсію на вежу та оглядовий майданчик ратуші, “зависали” у туалетах мерії. Ця вбиральня чиста, комфортна. Прибиральниці часто туди навідуються зі шваброю та дезінфікувальними засобами. Вони міняють в кабінках папір, стежать, аби біля умивальника було вдосталь мила та паперових рушників. Серед вагомих переваг жіночого туалету в ратуші — там є спеціальний пеленальний столик для немовлят.

Телефоную за коментарем до начальника управління інженерного господарства Львівської міської ради Олександра Одинця. Каже, у Львові є двадцять громадських вбиралень, з них працюють лише сім (вони у власності підприємців). Чотирнадцять — у комунальній власності. “Тринадцять туалетів не працюють, бо у вкрай аварійному стані, потребують капітального ремонту, — розповідає пан Олександр. — Усі ці вбиральні підземні, на їх відновлення потрібні серйозні капіталовкладення. Відновлення одного підземного туа­лету коштуватиме понад два мільйони гривень. Потрібно з нуля облаштувати все: від гідроізоляції —до відведення ґрунтових вод”.

За словами Олександра Одинця, у Львівській міській раді шукають інвесторів для зведення у місті автоматичних модульних вбиралень, які працюють у Європі. Один такий туалет коштує 100-150 тисяч євро. У мерії кажуть, окупність проекту — кількадесят років. “Це будуть невеличкі акуратні споруди. Такі типи туалетів не потребують постійної присутності оператора, — каже пан Олександр. — Клієнт купує жетон, кидає у спеціальний автомат, тоді пропускна система спрацьовує і впускає в туалет”.

Фото автора