«Раніше дітей на гойдалки до Львова возили, тепер на нашому майданчику львівська малеча бавиться»

У селі Зарудцях відкрили свій ігроленд.

Улюбленицею дітлахів стала «жаб’яча штаб-квартира». Хлопчаки тут засідають, аби страшними історіями поділитися, дівчатка – смішними.
Улюбленицею дітлахів стала «жаб’яча штаб-квартира». Хлопчаки тут засідають, аби страшними історіями поділитися, дівчатка – смішними.

Занепадає, спивається, молодь втікає, дітей нікому народжувати, з культурної програми – тільки «клюб», та й той не всюди є. Таким є портрет українського села. Зарудці на Жовківщині вибиваються з цього сумного пейзажу. Молодь тут не переводиться, до міста масово не тікає. І матусь з візочками не бракує, і пасажирів у шкільному автобусі вистачає. Крім клубу, ще й свій сільський ігроленд з’явився. А починалося усе зі саморобної пісочниці для малечі… Добру справу, за яку батьки спершу самотужки взялися, підважила перемога в обласному конкурсі мікропроектів.

На пустирі, де донедавна дикі трави буяли, розкинувся острівець дитячої радості. Тут щодня людно, малеча до гойдалок і «лазанок» у черги вишиковується. Поза конкуренцією – труба-схованка у вигляді жабки. Хто перший зайняв, того і штаб. У хлопчаків – для розповідання страшних історій, у дівчаток – смішних. Ось тільки довго у жабці не засидишся. Вже за кілька хвилин у схованку заглядає хтось з «конкурентів» і підганяє: «Ну все, вилазьте – тепер наша черга».

— Тут не можна ногами ставати, бо дітки сідають, – вичитує дівчинка малюка, який пробує залізти на гірку не сходами, а зі спуску. З порядком на майданчику – строго. Малеча сама пильнує. Коли тільки монтували гойдалки, маленькі волонтери чергували, щоб нетерплячі не сідали і не лазили там, де ще бетонна основа не застигла. І смітити одне одному не дозволяють. Як бачать, що хтось папірець від цукерки на землю жбурнув, нагадують про урни, якими на дитячому майданчику замінили саморобні «сміттєбаки» з мішків для бульби.

Дорослі втручаються лише там, де дітлахам не впоратися: траву покосити, сміття з урн вивезти. У матусь на майданчику – свій простір: лавочки, де можна посидіти, поспілкуватися, поки малеча бавиться.

«Гуляєш селом з візочком – дорога, машини, пилюка. І нікуди не дінешся. З мамами, які тоді теж, як і я, у декретній відпустці сиділи, подумали: добре було б дитячий майданчик облаштувати, – каже жителька Зарудців Христина Дмитрів, яка очолила ініціативну групу. – Зібрали інших батьків і взялися за роботу. Думали, сільська рада якусь допомогу надасть. Але голова сказала, що грошей немає. Вирішили по селу збирати. З хат, де є малеча, давали хто 100, хто 150 чи 200 гривень. У кого немає дітей чи вже дорослі – менше: 10, 20, 50 гривень. Зібрали шість тисяч. Упорядкували територію під майданчик (з трактором допомогла місцевий підприємець), завезли пісок, зробили загорожу, поставили пісочницю, лавочку. Щоб довести справу до кінця, вирішили взяти участь у конкурсі мікропроектів, на який саме почали приймати заявки».

Кількість заявників – 1300 з усієї області. Для участі у конкурсі треба було зібрати необхідну суму «людських» (близько п’яти тисяч) і спонсорських (9,5 тис. грн.) грошей.

Коли оголосили підсумки конкурсу, у списку з понад 500 переможців прозвучав і зарудчанський проект «Дитячі усмішки». Із сумою 47 тисяч гривень (до коштів громади і спонсорської допомоги додалися по п’ять тисяч зі сільського і районного бюджетів та 23 тисячі – з обласного) можна було вже не на аматорський майданчик розраховувати. Ось тільки з його облаштуванням довелося зачекати – паперові справи (довідки, договори) на чотири місяці затягнулися. «Клопоту трохи було, але воно того варте», – каже Христина Дмитрів.

У день відкриття ігроленду малеча зібралася біля майданчика за півгодини до церемонії. Поки дорослі накривали солодкий стіл, а маленькі учасники святкової програми репетирували (хто віршики повторював, хто пісеньку готував), «раннім пташкам» дозволили достроково гойдалки «обкатати». Після урочистостей (з перерізанням червоної стрічки, освяченням майданчика і гостинами) біля обнов черги вишикувалися. Старші діти підсаджували малюків на гірку, катали на гойдалках і каруселях. Малечі пощастило: у них майданчик – під боком, а не у мріях про поїздку з батьками до Львова, де можна було досхочу побавитися. Тепер у зарудчанському ігроленді і львівські дітлахи, яких на літо до бабусь-дідусів привезли, розважаються.

Фото Христини ДМИТРІВ

с. Зарудці, Жовківський р-н