Блиск і бруд миколаївського Байкалу

Полярні враження отримав журналіст на одній із найпопулярніших водойм Львівщини.

Разючі контрасти озера Байкал біля Миколаєва...
Разючі контрасти озера Байкал біля Миколаєва...

Серпень продовжує тішити любителів засмаги спекотними днями. Вони шукають найменшої нагоди, щоб на вихідних, а то й посеред тижня вирватися з міста на річку-озеро. На Львівщині одним із найбільш популярних місць для купання є озеро Задорожне біля однойменної залізничної станції. Це якісь 40 хвилин їзди електричкою у напрямку районного Миколаєва, поблизу із селами Дроговиж, Кагуїв, Гонятичі, Вербіж, Демня, Заклад. У народі це озеро називають Байкалом – через його чималенькі параметри, а найперше – за дивовижну чистоту води…

Миколаївський Байкал утворився у 1974 році внаслідок раптового затоплення Дроговизького вапнякового кар’єру. Старожили розповідають, що вода з-поміж карстових надр пробралася у котлован так швидко, що цементники не встигли забрати з кар’єру всю свою техніку. Берегова лінія озера становить 3 135 метрів, глибина сягає 46 метрів (!). На східному березі розташувався дачний кооператив працівників цементного заводу, мають тут свої котеджі і впливові в області люди. Декотрі із них, порушуючи закон, узурпували прибережні зони, закривши простим смертним вільний доступ до води. Торік громадські активісти разом з головою Львівської ОДА Олегом Синюткою провели кілька резонансних акцій біля прихватизованих пляжів, щоб повернули іншим можливість користуватися благами Байкалу. Не до всіх це застереження дійшло…

Чимала кількість відпочивальників з найближчих населених пунктів добираються до водойми здебільшого пішки або ж на велосипедах. Інші сідають на приміські поїзди або за кермо авто. Можна відпочивати “дикуном” – без усяких вигод, а можна (за гроші) – більш цивілізовано, комфортно. Власники платних пляжів пропонують широкий сервіс. Для прикладу, паркувальне місце для легкового авто коштує 30−35 грн., для автобуса – 80−120 грн. Любителям шашликів користування мангалом обійдеться у 20−60 грн., за столик треба буде викласти 100−200 грн. Відпочинок в альтанках спорожнить ваш гаманець на 150−300 грн. Якщо комусь посеред нинішньої “африки” ще й захочеться сауни – шукайте 150 грн. за годину у парильні. Також можна винайняти дерев’яний будиночок, вартість його оренди стартує від 400 грн. Гальба холодного пива коштує 15 грн., квасу – 10 грн. Діапазон послуг широкий,  ціни, як на мене, – помірні.

На “безгоспних” пляжах на комфорт розраховувати не варто. Відвідує їх переважно студентська молодь, в кишені якої негусто. Таким багато і не треба: приходять сюди найперше, аби поплавати, позасмагати, зіграти з друзями у футбол чи волейбол на гарячому піску.

“Бюджетні” пляжі потроху облагороджують. Зусиллями Тростянецької об’єднаної територіальної громади одну з ділянок поблизу озера розчистили, завезли сюди піску. Хто не прагне вигод, може зловити такий же “кайф”, як і сусіди на приватному пляжі.

Я доволі часто відвідую Байкал-Задорожне. З невеличкою компанією друзів зі самого ранку на велосипедах курсуємо на озеро. У наших наплечниках кілька літрів холодної води, печиво, бублики, вафельки, фрукти та овочі, сосиски або ж ковбаски, які можна буде підсмажити на вогнищі без мангалу, та багато інших смаколиків. Цього достатньо, аби на лоні природи влаштувати свято для свого живота. Під вечір, після кількох годин засмагання, купання, пірнання з дамби, дружних розмов біля багаття сідаємо на “колеса” і у найпрекраснішому настрої повертаємося додому.

І про “ложку дьогтю”. Переважна більшість відвідувачів Байкалу шанує цю перлину, прибирає після себе. Але не у всіх свідомість на місці. На громадському, безкоштовному пляжі можна побачити велетенські купи відходів, які ніхто тижнями не вивозить.

Ось що говорить жителька Дроговижа Василина Федів:

— Класно відпочивати на озері Байкал-Задорожне! Тільки питання: хто має вивезти гори смердючого сміття, яке назбиралося на громадському пляжі? Лежить уже третій тиждень, його гора збільшується, собаки розтягують. А сонце припікає.

Разом з Василиною і я боюся, що незабаром на Байкалі “купатимемося” не у воді, а у смітті…

Фото Ігоря ЯНКЕВИЧА і Василини ФЕДІВ