Від знеболювальних ліків болі посилилися...
Інвалід війни шкодує, що повірив медичній рекламі популярного телеканалу.
Коли по телевізору “специ” з медичних питань розповідають про чудодійну силу ліків у привабливих упаковках, пан Василь перемикає програму. Від почутого різко погіршується самопочуття, має гіркий досвід. Свого часу купився на привабливу лікарську рекламу, та замість одужання придбані препарати погіршили його здоров’я. І геть чисто спорожнили пенсіонерський гаманець...
Василь Миколайович Шимко (раніше працював начальником відділу робітничого постачання на Миколаївському цементно-гірничому комбінаті) є інвалідом війни 1 групи. У далекому 1947-му молодший брат приніс додому капсуль протитанкової міни. Коли Василь його відчищав, стався вибух. 11-річний хлопець позбувся двох пальців на правиці, пошкодив око...
За своє життя пан Василь переніс сім операцій. Коли видаляли міжхребцеву грижу, щось пошкодили, і це дало ускладнення на ноги. Так ниють-болять, що несила терпіти, приступи по кілька разів на день. Ледве по хаті пересувається.
Коли на одному телеканалі почув рекламу ліків проти болів у ногах, то взявся дзвонити по вказаному телефону. Трубку підняла така собі Ольга Олегівна Громова. Почала щебетати, якими воістину помічними препаратами володіє їхній медцентр. Мовляв, виготовлені вони індійськими травознаями. Запевняла, що на третій день після їх прийому ноги перестануть боліти.
- Боже ж ти мій, подумав я тоді, — згадує Василь Миколайович, — невже моє щастя так близько? Це ж бо більше року мучуся...
На тамтому кінці дроту абоненту з Миколаєва сказали, що комплект з трьох рятівних для нього упаковок ліків коштує 5700 грн. Пенсіонер обмовився про своє інвалідське посвідчення, і там великодушно пообіцяли зробити знижку. Остаточна вартість ліків впала до 3240 грн. Через два дні гонець від медфірми доставив їх Василю Миколайовичу додому...
Втішений пенсіонер відразу почав приймати капсули — за тією схемою, яку йому порадила з Києва Ольга Олегівна. Але здоров’я стало ще менше. Приступи... почастішали, від нестерпного болю не знав куди подітися. Коли пан Василь розповів про це по телефону пані Ользі, та кинула трубку і більше її не піднімала.
Обманутий клієнт подзвонив у приймальну медзакладу, який рекламував ліки. Там пообіцяли з’єднати з головним лікарем. Ніхто так і не подзвонив. А потім механічний голос сказав Василю Шимку, що у нього вичерпано ліміт безкоштовних хвилини для розмови . Наступного разу повідомили, що всі оператори зайняті. Увімкнули музику...
Одного разу відізвалася та сама Ольга Олегівна. Пенсіонер розповів їй про обман і попросив, щоб віддала хоча би половину грошей, бо не має за що купити знеболювальне. А вона: “Якщо в аптеці купуєте ліки, хіба вам гроші хтось повертає?”.
З часом подзвонив з тієї фірми якийсь пан, поцікавився самопочуттям Василя Миколайовича. Поспівчував, обіцяв розібратися з “неподобством”. І тут же пробував “всучити” обманутому клієнту додаткові капсули...
Пан Шимко не перший, хто повірив у слова горе-рекламістів. За їх рекомендацією купила мікстури для хворих суглобів його знайома, Ніна Тарасівна. Виклала за них 5 тис. грн. — не допомогли. Фірма порадила їй купити ще одну упаковку за 3 тис. грн. — той самий нульовий ефект.
Колаж Ігоря НЕСТЮКА
