«Нічні метелики» на кільцевій дорозі...

Не секрет, що з часів буремних 90-х борделі «дахували» правоохоронці. «Менти» або забирали половину коштів з «мамочок-сутенерок», або отримували плату «живим товаром» (або і перше, і друге). По суті, з проституцією роками ніхто не боровся. Недавно правоохоронці звинуватили у сутенерстві директора заводу «ЛОРТА», який відкрив у Львові два стриптиз-клуби, де дівчата-студентки надавали платні інтимні послуги. Затримали 51 повію! Підозрюваний своєї вини не визнає. Журналіст «ВЗ» мала змогу пересвідчитись у тому, що «путани» нікуди не зникли (попри те, що у поліції заявляють, мовби борються з цим ганебним явищем). На кільцевій дорозі, що біля Львова, «нічних метеликів» - на будь-який смак і гаманець!

«20% повій місцеві, решта — приїжджі...»

Максимальний штраф, який «світить» повії, — 180 грн. Слідчі з управління боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми, час від часу виїжджають у рейди, складають протоколи. Але цими формальними протоколами «жриць кохання» не злякаєш...

Вартість секс-послуг стартує від 400 грн. Елітні повії, які «полюють» за іноземцями, перфект володіють англійською, беруть і 5 тисяч грн. за ніч (вартість послуг часом залежить і від того, який вигляд має клієнт, на якій машині приїхав).

Разом з оперативним працівником виїжджаємо «у поле» на розвідку. По дорозі до готелю «Катерина» (одне з найпопулярніших місць серед повій), на трасі, помічаю дівчину у зеленій блузці та міні-спідниці. Ходить вздовж дороги, розмовляє по мобільному телефону...

«Молоді дівчата хочуть красиво жити: гарно одягатися, ходити в ресторани та нічні клуби. От і стають на таку слизьку дорогу. Думають, що в такий спосіб «швидко» зароблять легкі гроші, - каже оперативний працівник УБЗПТЛ ГУ НП у Львівській області. - Якщо мама, наприклад, дає доньці-студентці 400 грн. на тиждень, то за «ніч кохання» вона може заробити 3 тисячі грн. Завжди знайдеться подруга, яка на це підіб’є. І вибратися звідти дуже складно. Це як наркоманія, яка затягує. Вона раз спробувала, що на цьому можна заробити, і все. Невеликий відсоток дівчат залишає цю роботу. Вони або закохуються, або переїжджають. Але це поодинокі випадки. Навіть батьки не знають, чим займаються їхні діти».

Останнім часом повії стали вкрай обережними (мабуть, «шороху» наробило затримання «великої риби», львівського сутенера, нічні заклади якого гриміли на усю Західну Україну). Дівчата мають постійних клієнтів, яким довіряють. Якщо телефонує новий клієнт, має сказати, хто дав цей номер телефону. Правоохоронці відстежують оголошення про платні інтимні послуги в Інтернеті (мають мати залізобетонні докази, які б підтверджували правопорушення). «Виловлюють» повій у закритих групах у соцмережах».

«Точну кількість дівчат, що працюють у цій сфері, визначити неможливо, - веде далі опер. - Бо вони постійно мігрують. З’явилось багато повій, які приїхали до Львова з окупованих територій. Під час рейдів виявляється, що приблизно 20% місцеві, решта — приїжджі, є і з окупованих територій. Кажуть, на сході працювати стало складно, бо члени бандформувань не платять за їхні послуги. У Центральну Україну їхати не хочуть, бо там велика конкуренція. Працюють кілька днів у Киє­ві, кілька — у Львові. Зі Львова їдуть у Хмельницький... Відстежувати їх складно. Створюють тимчасові сторінки. Одна дівчина писала своїй подружці у соц­мережі: «У мене є клієнт, який платить 5 тисяч грн. Але я йому вже набридла. Він заплатить тобі таку саму суму, але тисяча — моя...». Задокументувати цей факт не можемо. Представництво «ВКонтакті» у Києві закрилося. Крім того, жоден клієнт не скаже, що платить гроші за інтимні послуги».

Більшість дівчат легкої поведінки, як виявилося, мають дітей. Є такі, що мають чоловіків, які знають, чим їхня «благовірна» займається. Одну повію, розповідає оперативник, чоловік привозить і забирає з траси... «Це бізнес. Повії сплять і бачать, щоб їхню роботу легалізували. Щоб у нас було так, як у Голландії. Але в Україні стільки проблем, що владі зараз не до цього», - каже поліцейський.

«Може, хтось себе повією не вважає, якщо і спить за гроші...»

Зупиняємося біля готелю «Катерина». Йду на заправку, запитую чоловіка за барною стійкою, де можна замовити повію для шефа? Той усміхається. Каже: «Вам туди, навпроти. Бачите дівчат?». І справді, помічаю біля дерев кількох дівчат. Йду до злачного місця (дорога веде до стадіону «Арена-Львів»). Блондинка в окулярах та яскравій рожевій блузці, як маячок, стоїть біля дороги. Ще троє — сидять на автомобільних шинах. Перед ними - «поляна»: сир, м’ясо, помідори... «Хочу замовити повію для шефа», - випалюю зі старту. «Шеф з якої фірми?» - запитують. «Ви, дівчино, так безцеремонно підійшли. Може, хтось себе повією не вважає, якщо навіть і спить за гроші», - каже жіночка у синій сукні та окулярах, якій далеко за сорок. «Ну, жінку на ніч шукаю», - виправляюсь. «Для розваг чи збочень?» - уточнюють. «А ви не підходите для шефа, чи ви вже пройдений варіант?» - регочуть. «А що, у «Катерині» немає?» - продовжують допит. Присідаю на шину, намагаюся зав’язати невимушену розмову. Запитую, що святкують. «Вчора у доньки був день народження. Малий, йому три роки, мені в око іграшкою зарядив», - відповідає старша жіночка. Решта дівчат відмовчуються, на контакт не йдуть.

Хоча інтересу до мого «шефа» одна з повій не втрачає. «Яку він хоче: брюнетку, блондинку, руду, грубу?». «А він тверезий?» - запитує старша жінка. «Тверезий», - кажу. «Ні, ми не підемо. Ми вже горілку пили». У цю хвилину під’їжджає клієнт на машині. На вигляд молодий, симпатичний. А тут — така «екзотика»! В однієї з дівчат помітила два золоті зуби. Вбрана у гумові капці а-ля Краківський базар. Ноги у пилюці. Без макія­жу. Про манікюр — мовчу! До клієнта виходить одна з чотирьох краль, здається, наймолодша. Коротка джинсова спідниця. Волосся недоглянуте. Але з манікюром. «Такий нормальний мужик», - кажу своїм співрозмовницям. «Тут і не такі приїжджають», - відповідає старша пані. Цей хлопець, як виявилося, постійний клієнт. Через хвилин десять привіз повію на місце дислокації. Оперативно дівчина працює...

«П’єш?» - питає мене дама у синьому. «Ні» - відповідаю. «Що з тебе візьмеш», - каже. Розмова не клеїться. Вирішую змінити тактику, кажу, що психолог, мовляв, працюю над жіночою темою. Якщо зізнаюсь, що журналіст, мене точно виженуть. Та жіночки вперто не хочуть розповідати про своє життя-буття. Зляться, що збрехала про шефа. Та слово за словом... Кажу, що у 90-х роках повії боялися спати з бандитами, бо ті їх і убити могли... «Це дуже важка робота. І психологічно, і фізично», — каже молода дівчина з золотими зубами. Видно, вже добре сп’яніла. На годиннику — шоста вечора. «Рідні не знають, чим я займаюся, - підтримує розмову її колега. - Принаймні я ні чоловіка ні у кого не забираю, ні тата у дітей», - ніби виправдовується.

«Ніхто вдома не знає, що я роблю. Яка кому різниця, що я роблю. Гроші є. Гроші не пахнуть!» - каже жіночка. «Чоловіка маєте?». «Десять маю. Захочу, двадцять буду мати», - грубо відповідає. «Сонечко, розумієш, у кожного є свої резервні сили, - продовжує розмову після паузи. Змінює тон. - Не кожен може бізнесом займатися. Мені нелегко... Буває відчуття, що ти сама себе ґвалтуєш... Нас е...ут, а мы крепчаем!». На обличчі — гірка посмішка... Я тим часом прощаюся з дівчатами з траси. Мої співрозмовниці попереджають, аби була обережною. Є багато неадекватів...

Коли намагаюся перейти дорогу, а рух автомобілів на кільцевій дорозі безперервний, чую збоку: «Ви працюєте?». Молодий хлопець у рожевій футболці вибігає з авто і перепитує: «То ви працюєте?». Показую йому, що з глузду з’їхав... Вибачається і зникає в автівці...

«Я стара для випускників...»

Далі їдемо у напрямку до готелю «Явір». На трасі помічаю ту саму дівулю у зеленій блузці. Біля неї якраз зупиняється «Мерседес». Молодий хлопець запитує, чи не хоче поїхати з ним? Бачу, що на передньому сидінні у нього уже сидить чорнява «путана»-малолітка. Дівчина з траси не припиняє розмови по телефону і жестом відмовляє клієнту... «Чому нормальні на вигляд чоловіки йдуть до таких бридких повій?» - запитую правоохоронця. «Є нереалізовані чоловіки, яким з жінками важко знайти спільну мову, - каже опер. - Є люди, які мають багато грошей і просто з глузду з’їжджають. Їх не цікавлять молоді дівчата. А от такої екзотики хочеться спробувати...».

Біля мотелю «Явір» - та сама картина. Двоє панянок у білих літніх чобітках розгулюють біля дороги. «Шукаю повію для випускників», - з такою вигаданою пропозицією звертаюся до товстенької блондинки. «Я стара для випускників, - відповідає. - Дам вам номер телефону Люди. Вона молода, гарна, висока». «А вам скільки років?» - запитую. «37», - каже повія. «Невже не можете знайти іншої роботи?». «Я кухарем у кафе працювала. Кафе закрили. Маю трьох молодших братів. Батьки померли. Алкоголіки... Треба братів годувати».

«Працює» на трасі і медсестра. Її якось затримали правоохоронці. Нарікала, що у лікарні мало платять... Трапляються і трансвестити, але їх важко виловити. Найстарший клієнт, який шукав «полуничку» і потрапив у поле зору поліції, — 82-річний дідусь...

P.S. Я розпитувала у поліцейського, чи є «перевертні» у погонах, які «дахують» повій. Трапляється, дівчат на трасі лякають колишні зеки, які «косять» під поліцейських. Зупиняються і кажуть: «Щоб ми протокол не складали, з тебе - безкоштовні інтимні послуги...». Деякі дівчата ведуться...

Фото із соцмереж