Жити і не смітити!

Киянка зменшила за рік продукування сміття у 243 рази.

 По покупки Тетяна ходить з торбинкою, банкою та кошиком. Каже, що це хороша альтернатива звичним пакетам.
По покупки Тетяна ходить з торбинкою, банкою та кошиком. Каже, що це хороша альтернатива звичним пакетам.

Сміття — біда не лише Львова, а України. Поки чиновники і політики думають, як знайти вихід з безвихідної ситуації, 30-річна киянка Тетяна Євлоєва (на фото) рік тому організувала свій побут таким чином, щоб мінімізувати продукування сміття. Жінка перестала користуватися одноразовим пакуванням та приєдналася до руху «Нуль відходів». Тетяна розповіла «ВЗ», наскільки для неї це було складно та як змінило звичні речі у житті, зокрема – походи у супермаркет.

«У квітні 2016 року я перестала користуватися одноразовим пакуванням, а вже наприкінці травня вирішила спробувати Zero Waste Challenge. Це популярний на Заході рух, суть якого в тому, щоб не продукувати сміття чи звести його до мінімуму: відмовитися від того, що не потрібно, зменшити кількість споживання того, що потрібно, до рівня, який ти справді споживаєш, перевикористовувати те, що маєш, а також переробка і компостування», – розповідає Тетяна.

– Чому вирішили відмовитись від сміття?

– Природні ресурси треба використовувати якомога ощадливіше. Ситуація, коли загальна площа звалищ в Україні перевищує площу Київської області, не є правильною. Якщо людина не є частиною вирішення проблеми – вона є частиною проблеми!

Побачила в Інтернеті відеорепортаж про американку французького походження Беа Джонсон, яка живе у стилі «нуль відходів» (у неї є чоловік та двоє дітей), подивилася на її півлітрову баночку, в яку вмістилося все сміття їхньої родини за рік, і подумала: «Чудова ідея! Баночку я, мабуть, не осилю, це занадто круто, але чому б не спробувати зменшити обсяг сміття, що його продукує наша родина, хоча би трохи? Наскільки зможемо?».

Результат приголомшливий: вартувало лише відмовитися від одноразової упаковки (та інших одноразових речей) – і кількість сміття різко знизилася без додаткових зусиль з мого боку.

З власного досвіду знаю: варто перестати тягнути додому всілякий мотлох (і, звісно, не споживати його в інших місцях), і «все сміття вміститься в баночку». Наразі мій сміттєвий пакет для неорганічного сміття, яке неможливо здати в переробку, заповнений наполовину – це приблизно 15 літрів. Це практично за рік – я його поставила 15 липня 2016 року. До того я виносила 35-літрове відро для сміття щотри-чотири дні. Тобто за рік наша родина з двох осіб відправляла на звалище 3650 літрів сміття! А цього року викинемо лише 15.

– Як до цього поставились друзі та рідні?

– Мій чоловік сказав, що ідея йому подобається. Ми зважили економічне обґрунтування (чи не треба буде витрачати на життя суттєво більше грошей). Коли з’ясувалося, що такий спосіб життя нам, навпаки, зекономить гроші – він погодився, але попередив, що має дві умови: щоб рівень нашого життя через мої експерименти не знизився, і щоб квартира не перетворилася на лінію для сортування сміття (сміється). Щодо друзів, знайомих, співробітників – є ті, котрі самі захопилися ідеєю; є ті, що спочатку дотримувалися позиції «ідея чудова, але що ти сама зміниш, це ж крапля в морі!». Почали серйозніше це сприймати, коли минув рік, і я не відмовилася від ідеї, коли я їм у цифрах довела, що навіть я одна можу змінити.

– Тож як продукувати менше сміття?

– Не треба намагатися змінити своє життя одномоментно: ви ж не беретеся за найважчу штангу, коли вперше прийшли у спортзал. Розпочніть з чогось простого. Зробіть торбинку з непотрібної шалі чи наволочки. Купіть багаторазову сумку замість пакетів, які купуєте на касі. Відмовтеся від одноразових стаканчиків, купіть багаторазове горнятко; просіть в кафе та інших закладах, щоб ваші напої без соломинки приносили… Маленькими кроками, поступово. Одну маленьку звичку виробили й закріпили – берете ще одну.

Потрібно зрозуміти, які одноразові чи недовговічні речі у вашому побуті можна замінити багаторазовими й довговічними. Купуючи речі, думайте: «подальша доля цієї речі – моя відповідальність, тому маю купити якісну річ, щоб служила якнайдовше, розуміти, що її утилізація – теж моя відповідальність, а тому треба дивитися, як і де її утилізувати можна – ще до покупки». Розуміти, що давати їжі псуватися – таке ж марнотратство, навіть якщо ви органічні відходи зберете – тому що на вирощування та виготовлення цієї їжі пішло чимало ресурсів (води, зусиль, логістики) – а ви просто так перетворили продукт вищої якості (харчові продукти) на продукт нижчої якості (органічне добриво).

Навчитися ремонтувати свої речі, зашивати одяг, – або знайти майстерні, де це зроблять.

 Яку б гарну упаковку не намалювали маркетологи, я не куплю її, бо це вже упаковка. Я обираю товар за його якістю. Потрібно знайти, де можна і що можна купити без упаковки. Знайти тару для покупок, яка задовольнятиме потреби саме вашої родини у якомусь продукті. Якщо ви, до прикладу, їсте багато хліба – вам треба велику торбу для хліба, а не маленький мішечок.

– А як бути з молоком, м’ясом?

– Молоко, сметану можна купувати у супермаркетах у склі – так трохи дорожче. Можна купувати на базарі у свою тару – в молочному ряду.

Я знайшла молочницю, в якої купую за принципом «зворотної тари навпаки»: спочатку я їй приношу порожню тару й залишаю замовлення, наступного разу вона мені ту тару повною приносить, а я їй даю наступну тару, якщо мені потрібно.

М’ясо купую у м’ясників у звичайні радянські бідончики для молока – там досить великий отвір, щоби вліз величенький шмат м’яса одним шматком. Хтось купує в слоїки, але там вузьке горло, і навіть у трилітровому так само вузьке, тобто одним шматком не запхаєш. А в мій бідончик входить 3−3,5 кілограма м’яса, птиці тощо.

Якось прийшла за полуницею зі своїм судочком, а мені продавчиня каже: «Таню, я для тебе кошика принесла, давай в нього зважу? Будеш з ним до мене по полуницю приходити – це ж красивіше, ніж у судочку».

Іноді у мене питають: «Чому не хочете пакетика», відповідаю: «Нестиму його додому 15 хвилин, а він потім лежатиме на звалищі 500 років, отруюючи мене та моїх нащадків».

Не треба агресивно проповідувати або наполягати на своїх думках чи переконаннях. Так ви людей від ідеї відмахнете, замість зацікавити. «Можна зробити те ж саме краще, ось так! Це вигідно, це економить гроші, зусилля, час та нерви – та ще й природу допомагає зберегти і ресурси ощадливо використовувати!» – і людина сама не втримається від цікавості. Я почала ділитися досвідом спочатку на своїй сторінці у «Фейсбуку», а потім зробила окрему сторінку «Життя без сміття». Там розповідаю про свій досвід, про лайфхаки, як зробити своє життя, побут екодружнім.

Фото з архіву героїні