Гра на виживання

«Найчастіше екстремальні розваги обирають потенційні самогубці, інтроверти та залежні від адреналіну люди», – пояснює психолог.

Володимиру Михалишину — 31 рік. Ким тільки не працював — рятувальником, юристом, диктором на радіо… Серед його захоплень — лижний спорт, рафтинг (сплав по гірських річках) і спелеологія (спуск у печери). Каже, екстремальні види спорту заряджають його енергією, підвищують стресостійкість. Для нього це — відпочинок, тільки неформатний.

Згадуючи про свій стрибок у чашу стадіону “Арена Львів” (це — одне з місць, де офіційно дозволено займатися роуп-джампінгом), Володимир не приховує емоцій: “Почувався вільним як птах! Ці секунди (від моменту, коли наважуєшся здійснити стрибок і до того, як мотузка затримає тебе, не даючи розбитися) видаються вічністю. Кредити, негаразди у сім’ї та на роботі, сварки з друзями — все відходить на задній план, відлітає від тебе, як полова від зерна. У венах — концентрат адреналіну! Це навіть краще, ніж секс!”.  За стрибок заплатив 400 гривень. “Це — небагато, — запевняє Дмитро, один із організаторів екстремального відпочинку на “Арені Львів”. — У Польщі такий обійшовся б не менше як у $70−80 (1840−2100 гривень). Вартість одного метра страхувальної мотузки — $2 (52 гривні), і це все закладається у ціну стрибка, бо дбаємо про безпеку клієнтів”. Каже, найчастіше виявляють бажання “політати” молоді люди віком 20−30 років (до стрибків допускаються лише повнолітні особи). Серед відчайдухів — більше дівчат, ніж хлопців. Буває, що звертаються 50-55-річні, але рідко.

Ірині Романюк — 28 років. Більшість заощаджень жінка (за професією — графічний дизайнер) витрачає на подорожі. Розповідає, її завжди приваблювала висота, але стрибнути з мосту чи з парашутом так і не наважилася. “У Швейцарії неподалік Локарно є Долина Верзаска, і там — 220-метрова дамба, звідки здійснюють такі стрибки (гігантську бетонну споруду можна побачити в одній із частин знаменитої бондіани — “Золоте око”). Один стрибок, який триває шість секунд, коштує 255 франків (6900 гривень). Можна стрибати обличчям до урвища, спиною або (для найбільших екстремалів) тримаючись руками за мотузку (з додатковим страхувальним кріпленням на поясі). У фільмі агент 007 зважився на стрибок, а я — ні. Перед тим вичитала в Інтернеті, що там хтось загинув — не витримав трос. Мої друзі, які живуть у Швейцарії, запевняли, що це — фейк, але ця інформація справила на мене гнітюче враження”, — згадує жінка.

У березні молоді закохані з Київщини, шукаючи гострих відчуттів, лягли на залізничну колію. 22-річний чоловік загинув на місці.

Наприкінці травня київський екстремал вирішив покататися “з вітерцем”, зачепившись за вагон метро. Травми, які отримав, виявилися для нього смертельними.

У Полтавській області загинув 43-річний чоловік, який займався кайтсерфінгом (катався на дошці, використовуючи крило-парашут, у Кременчуцькому водосховищі). Раптовий порив вітру підняв спортсмена і закинув його на дерево. Під час аварійного приземлення чоловік поламав руки і ноги, а також отримав інші травми, від яких і помер.

Днями у Карпатах загинув 18-річний хлопець, який переходив канатно-тросову переправу над 25-метровою прірвою. Як писав “ВЗ” в одному з попередніх номерів, канатна дорога була встановлена незаконно…

“Є чотири типи людей, які займаються екстремальними видами спорту, — пояснює психолог Григорій Кузик. — Перший — люди з автоагресивною (самознищувальною) поведінкою, які мають схильність до суїциду. Другий — інтроверти, замкнуті у собі особи, які у такий спосіб шукають виходу назовні (таких найбільше серед IT-шників). Третій — ті, хто потребує постійної дози адреналіну. Вони несвідомо проектують простір довкола себе так, що постійно потрапляють у якісь нестандартні ситуації (про таких кажуть “шукають пригод на свою п’яту точку”). І, нарешті, четвертий — відчайдухи, які хочуть постійно перебувати у тонусі, відчувати життя на повну”.