Передплата 2024 ВЗ

«Розчаровані люди не в змозі побудувати вільну державу...»

Ці слова незабутнього Любомира Гузара мають стати настановою для всіх українців.

На Зелені свята, 5 червня, Україна проведе в останню дорогу одного з найбільш достойних своїх синів — кардинала Любомира Гузара, що відійшов у вічність у Княжичах під Києвом останнього дня весни. Він був пастирем греко-католиків, але завдяки своєму розуму, освіченості, життєвій мудрості, людинолюбству визнання і повагу заслужив серед усіх конфесій. Обеззброював опонентів своєю харизмою. Він — совість нації, духовний лідер України. Її оберіг. Тому ця втрата така болюча...

Минулого четверга у рідному для Любомира Гузара Львові, де народився 84 роки тому, оголосили День жалоби, приспустили державні стяги. Ввечері цього дня тіло кардинала зі столиці привезли до собору Святого Юра, де кілька років розміщувалася резиденція Блаженнійшого. І сюди потягнулися тисячі людей — щоб віддати останню шану людині-легенді.

Життя Любомира Гузара — історія подвижництва. В одинадцять років разом з батьками змушений був покинути малу батьківщину — до Львова підходили радянські “визволителі”, про жахливі діяння яких Галичина дізналася у “золотому вересні” 1939-го. Притулок Гузарам дав австрійський Зальцбург, де навчався у гімназії. Через п’ять років перебралися за океан, до Америки. Тут пройшов усі щаблі духовної освіти. У 1958 році його висвятили на священика, працював вчителем і префектом у Стемфордській семінарії Св. Василія, духовно опікувався українськими емігрантами у різних містах США. Попри богословські науки, у Фердгамському університеті Нью-Йорка студіював філософію, став магістром з цієї дисципліни.

Нова віха у житті Любомира Гузара — повернення у Європу. У 80-х роках викладав у Папському місійному університеті у Римі. Старання талановитого священика помітив Патріарх Йосиф Сліпий, залучив до співпраці, давав важливі доручення. У 1977 році висвятив Любомира Гузара на єпископа. А згодом призначив архімандритом монастиря Святого Теодора, уповноважив опікуватися діяльністю всіх монастирів Студійського уставу за межами України. Саме у Любомирі Гузарові Йосиф Сліпий бачив майбутнього очільника Греко-католицької церкви.

На рідні терени повернувся через два роки після проголошення Незалежності України. Попри високий сан, був рядовим священиком у духовній семінарії, жив у монастирі в одному з сіл на Тернопільщині. У 1996-му його призначають єпископом-помічником тодішнього глави УГКЦ Мирослава Івана Любачівського. Дехто з представників львівської інтелігенції насторожено зустрів це призначення, не сприймав новаторські підходи, ініціативи Любомира Гузара. Однак єпископ з честю витримав ці випробування, став одним з найповажніших інтелектуалів не лише Львова, а й України. У 2001 році Любомира Гузара обирають Верховним Архієпископом УГКЦ, Папа Римський удостоює його звання кардинала Католицької церкви.

Історичною подією в житті УГКЦ стала пропозиція Любомира Гузара перенести зі Львова до Києва осідок цієї церкви. Цим він підняв її на належну висоту. Не менш показовою була добровільна відставка Любомира Гузара зі своєї посади, про яку попросив на своє 75-річчя. Мудрий владика вирішив дати дорогу молодим...

Склавши свої обов’язки Любомир Гузар не відійшов від духовної опіки над українцями. Проводить багато зустрічей, виступає у пресі. Писав про покликання молоді, про наші достоїнства і хиби, про Різдво, яке всі християни мали би відзначати в один день, про війну на Донбасі і як у ній перемогти, про наші відносини з Росією. Став членом громадської ініціативи “1 грудня”, яка виносила на порядок денний суспільного життя найбільш злободенні питання і пропонувала рецепти їх розв’язку. Його три ордени Ярослава Мудрого — заслужені. Не загравав перед жодною владою. Був великим і водночас простим. Не нажив статків, не вимагаав “лексусів” для поїздок, не хизувався дорогими годинниками. Коли його сусіди у селі під Броварами вирішили назвати провулок іменем владики, образився. Таку б природну скромність деяким “сильним світу цього”...

Схожі новини