«Дітей купають у тій самій воді. Одяг крадуть...»

У Залучанському дитячому будинку-інтернаті, що на Івано-Франківщині, живуть діти та молоді люди з обмеженими розумовими та фізичними можливостями. Це сироти або діти, позбавлені батьківського піклування. Усього — 119 вихованців. Волонтери, які надають установі благодійну допомогу, б’ють на сполох: умови, у яких живуть діти, жахають!

Василь Футерко, волонтер в Українській благодійницькій мережі (працює в IT-компанії, а благодійністю займається з 2009 р., усі кошти — це приватні пожертви), розповів журналісту “ВЗ”, що найбільшими проблемами у цьому дитячому будинку є медицина та харчування. “Огляди лікарі проводять хіба що на папері, - каже Василь. - Не може один лікар за день оглянути 120 вихованців, як це записано у журналі. Половина дітей у закладі — лежачі, є візочники. Вони потребують особливого догляду і лікування”.

“Дітей в інтернаті купають у тій самій воді. Зуби дітям не чистили і особливо не чистять (це роблять лише деякі добросовісні працівники або ж діти, які самі можуть почистити зуби)... Працівники їдять дитячу їжу. Одяг крадуть у той самий день, коли його передають благодійники. Дітей рідко виводять на вулицю. У багатьох дітей від лежання сформувався вивих тазостегнового суглоба”, - такий пост у своєму “Фейсбуці” написав Василь Футерко. З його слів, будь-які попередження на керівництво не діють...

Коли стався розголос, до дитячої установи навідалися міністерські комісії. зробили низку зауважень, але мало що змінилося. “Працівники закладу переконують, що харчування у них п’ятиразове, - обурюється Василь Футерко. - Коли вони знають, що ми приїдемо у суботу, є картопля, салати (капуста, буряк)... В інші дні — ситуація гірша. Фруктів, м’яса може і не бути. Чиновники з мінсоцполітики зафіксували, що зважування дітей належним чином не проводилося. У карточках результатів зважування не було близько двох років (!). Якщо у дитини синдром Дауна і вона важить менше від норми, очевидно, недоїдає. Є діти, які не можуть самостійно прожувати їжу, її треба подрібнити. На це потрібен час і терпіння. Таким дітям потрібно давати біодобавки (з вітамінами). Цього ніхто не робить”.

“З дітьми не гуляють, - веде далі Василь. - Мотивували тим, що не можуть спустити їх з другого поверху. Нині у закладі є ліфт. Тепер кажуть, що їм бракує персоналу... Також з хворими дітками не займаються у басейні (на відвідування басейну скеровують одну-дві дитини). З 2010 по 2015 рік в інтернаті померло 32 вихованці. З них 17 — від набряку головного мозку. Знайомий медик, якому я показував деякі документи, припустив, що діти не отримували білка. Почалися незворотні фізичні процеси...”.

Зі слів волонтерів, у дитячому будинку зробили ремонт на кухні. Витратили 190 тисяч грн. Коли благодійники поцікавилися звітами про ремонт, їх не показали. Після того, як волонтери запропонували встановити в інтернаті камери відео­спостереження, повідомили листом, що “тимчасово призупиняють співпрацю”.

Таких дітей охоче усиновлюють сім’ї за кордоном. Залучанський будинок-інтернат за часів незалежності не віддав на усиновлення жодної дитини... Подібний заклад діє у Запорізькій області, у селі Калинівка — там вдалося знайти сім’ю 30 вихованцям. Є серед них такі, що не ходять і не говорять. Вони поїхали до США. “Цим питанням у Залучанському будинку ніхто не займається, - каже Василь Футерко. - Співпрацюємо з американським благодійним фондом. Завдяки поширенню фото-, відеоанкет дітей сподіваємося знайти для них сім’ї”.

Директор закладу Микола Сухолиткий пояснив: “Це все брехня! Ми співпрацюємо з вісьмома благодійними організаціями. Жодних претензій до нас немає. Не знаю, що той пан, який розповсюджує недостовірну інформацію в Інтернеті, хоче... У 2011 році ми залучили 300 тисяч благодійних коштів, а минулого року — 2 мільйони 100 тисяч. Цього року ліфт запустили, який коштує 815 тисяч грн. З обласного бюджету нам виділили 12 мільйонів грн.”. Зі слів директора, у закладі працює 71 нянька. Діти важкі, їх треба помити, поміняти памперси. На кожному поверсі є душові, ванночки. “Є тепла вода, - каже директор. - Іноді треба довше почекати, щоб бойлер нагрів воду. Діти чистенькі, доглянуті”. Щодо ремонту кухні, директор розповідає, що там забилася каналізація, на стінах була пліснява. У кухні не було туалету. “Під час ремонту ми вирішили кілька проблем, - пояснює директор. - Встановили нову посудомийку”.

“Чого заклад потребує насамперед?” - запитую директора. “Захисту від свавілля того чоловіка”, - каже пан Сухолиткий. Запитую, чому заклад не займається питаннями усиновлення дітей. “Це важкі діти. Декому 15-20 років, а вони важать 15 кілограмів... Лежачі”, - пояснює пан Сухолиткий.