Поряд з ліжками для мам – ліжка для татусів...

Луцький клінічний пологовий будинок вважається одним із найкращих в Україні. Тут акушери одні з перших у нашій державі взяли за озброєння американську програму, яка пропагує «природні» пологи та вигодовування немовлят виключно грудьми. Не раз доводилось чути, що породіллі з інших міст воліють родити у Луцьку.

Від «радянської» тактики ведення пологів тут вирішили відмовитися ще у 2003-му. Тоді Луцький пологовий будинок увійшов у четвірку закладів, які відібрали для участі в унікальному проекті — американській програмі «Здоров’я матері та дитини». Персоналу довелося відмовитися від багатьох речей, які «на автоматі» виконували десятиліттями. Вагітних перед пологами перестали голити й ставити їм клізми, з родзалів забрали крісла, а встановили ліжка-трансформери, шведські стінки, душові кабіни й навіть ванни! Увесь процес має проходити з партнером.

Сьогодні тут діють два пологові відділення — мають 10 родзалів і чотири операційні з кондиціонерами (адже має забезпечуватися відповідний тепловий режим). Щодня в них з’являється на світ понад десять діток. За рік — чотири-чотири з половиною тисячі малюків. «Найврожайнішим» за останнє десятиліття був 2014-й. Тоді у Луцьку народилося 4885 немовлят!

Запитую у начмеда закладу Галини Бондарук, акушера-гінеколога з понад сорокарічним стажем, звідки приїжджають до них жінки народжувати?

— За минулий рік ми мали 4637 пологів. З них 49% жінок — жительки Луцька, майже 43% - волинянки, а понад 8% - іногородні, - розповідає пані Галина.

- Найчастіше приїжджають із сусідніх Рівненщини та Львівщини. Маємо породіль з Житомирщини, Чернігівщини, Одеси, Херсона, Києва. Багато жінок просяться з Тернопільщини. Особливо ті, хто, маючи в рубець на матці після першого кесаревого розтину, хоче вдруге народжувати самостійно.

— Чому просяться до вас? Адже в кожній області є хороші пологові будинки?

— Бо більше ніхто планово не хоче їх брати. Певно, бояться ризикувати. Хоча це дозволено офіційно. Звісно, є певні обмеження, свої критерії. Скажімо, має минути не менше двох років після кесаревого розтину, має бути певна товщина рубця. Також важлива причина, через яку першого разу було проведено операцію. Жінки вдруге народжують самі, без допомоги хірурга. Тільки торік ми мали таких 74 породіллі.

— А які вимоги до іногородніх пацієнток?

— Щоб була обстежена і мала обмінну карту. Якщо планово хочуть приїхати, мають бути обстежені згідно з нашими нормативними документами.

Старша акушерка пологового відділення №1 Оксана Синельникова показує родзал. Його готують після перших пологів до наступних. Санітарки все миють — через півгодини-годину сюди прийде народжувати наступна пара. Помічаю великий фітнес-м’яч. Це теж важливий елемент оснащення. Завдяки вправам на ньому багатьом жінкам вдається безболісно розродитися.

У сусідньому пологовому залі посопує на грудях юної мами немовля. Поруч, з усміхненими від щастя очима, стоїть тато. Це сім’я Коників. Подружжя приїхало народжувати сюди зі Львова.

— Чому ваш вибір впав саме на Луцький пологовий будинок? — запитую у щасливих батьків.

— Родичка порадила, — розповідає пані Оксана. — Вона тут народжувала двох донечок. Нас вразила, в першу чергу, порядність лікарів, а також умови, в яких відбувається цей нелегкий для кожної жінки процес. Чоловік спочатку боявся йти у пологовий зал зі мною. Але ми його переконали (сміється).

— Не шкодуєте? — цікавлюся в Олександра.

— Навпаки, дуже щасливий, — зізнає­ться. — Дві години тому народився син. Мене переповнюють хвилювання і радість, що я був поруч.

Чоловік допомагав дружині зняти під час переймів біль. Масажував спину, допомагав приймати теплий душ. Робив усе, аби кохана почувалася максимально комфортно і впевнено (тож не дивно, що коли йдеш у коридорах поміж родзалами, не чути диких жіночих криків, навіть відразу сумніваєшся, чи туди потрапив). А коли маля голосно заплакало, не втримав сліз.

Зовсім скоро усіх перевели в «сімейну» палату. Адже у Луцькому пологовому будинку кожна породілля має окремі «апартаменти», її не розлучають з дитиною.

Всюди — сучасний ремонт, зручні меблі, гарні шторки на вікнах і годинники з «плаваючою» стрілкою, аби цоканням не заважали мамі та немовляті. Поряд з ліжками для мам стоять ліжка для татусів. За бажання чоловіки теж можуть залишитися на ніч.

Палат у пологовому 65. Кожна палата — чистенька й комфортна. Кілька мають ще й додатковий сервіс — кнопку виклику персоналу, телевізор та інші зручності. Ці палати користуються особливим попитом у тих пань, які звикли мати «все включено». Вони готові за свій комфорт зробити благодійний внесок.

— Якоїсь визначеної суми за добу перебування немає, — зізнається одна з недавніх породіль лучанка Оксана Кравчук. — Але, певно, вже було б соромно в лікарні заплатити за гарну палату менше, ніж за номер у готелі. Оплата здійснюється в касу, на руки видається чек. Вперше я тут народжувала п’ятнадцять років тому. І порівняти маю з чим, повірте. Тепер ти йдеш сюди не на муки, а як у казку.

Однак пологовий будинок відразу розпоряджатися тими внесками не може. Бо ці кошти, виявляється, йдуть на рахунок не медзакладу, а благодійної організації «Муніципальна лікарняна каса» (вона об’єднує усі медичні установи Луцька). Пізніше якусь суму можна звідти витребувати. Скажімо, на ту саму новеньку постільну білизну для породіль та немовлят, інші побутові потреби.

Після пологів, які минули без ускладнень, маму з дитиною виписують на третю добу. Після кесаревого розтину — на четверту-п’яту.

— Чи практикуєте під час кесаревих розтинів спінальну анестезію? Коли мама не бере безпосередньої участі у пологах, бо знечулена нижня частина тіла, проте все бачить та чує і може сама обійняти дитину відразу після народження? — запитую у начмеда.

— Звісно. Сьогодні спінальна анестезія все популярніша. Її застосовуємо майже у 40% усіх кесаревих розтинів. Якщо ж є загальна анестезія, то в операційній присутній тато дитини чи хтось із родичів. Немовля після народження кладемо їм на груди.

З одного боку, це ніби нові технології, з іншого — вони ж максимально наближені до природного процесу. Єдина відмінність: колись немовлят пеленали, нині відразу одягають у повзунки, “розпашоночки” та шапочку. Дитя простягає до тебе рученятка, ти цілуєш його і обій­маєш…