Загадки віри, які не може розгадати наука

Суперечка між вірою і наукою триває багато століть і, найімовірніше, ніколи не буде у ній поставлено крапку. Католицька церква, однак, приховує кілька козирних карт, а наукові уми не можуть досі пояснити цих чудес світу.

Діти і Діва Марія

13 травня 1917 року дітям-пастухам у місті Фатіма з’явилася Діва Марія. Діти пасли корів, коли раптом побачили яскраве світло поблизу печери святої Ірини. Цю печеру давно вважали святим місцем. Після спалаху світла діти побачили фігуру жінки. Жінка попросила дітей не боятися її. За словами дітей, жінка була невисокого зросту, вбрана у білий одяг. Діва Марія попередила дітей, що вони незабаром зможуть побачити нові явлення. Показала пастухам картинку пекла. Діти злякалися.

Місце, де дітям явилася Мати Божа, стало об’єктом паломництва. У жовтні 1917 року люди прийшли туди з надією побачити Діву Марію. Кілька паломників переконували, що бачили її. Інші ж бачили неймовірні світлові спалахи. Сонце стало крутитися і нахилилося до землі, неймовірно сильно нагрівши атмосферу.

Святі рани отця Піо

Отець Піо знаменитий стигматами і створенням чудес. Його канонізував Папа Римський Іван Павло ІІ 16 червня 2002 року. У 1918 році в отця Піо на руках і тілі з’явилися стигмати — рани у тих місцях на руках і ногах, на яких були рани в Ісуса, коли його розіп’яли. Стигмати не загоїлися в отця Піо аж до самої його смерті. Рани, особливо на руках, так сильно кровоточили, що святий Піо змушений був носити спеціальні пов’язки. Стигмати неодноразово оглядали і досліджували незалежні лікарі, які не могли дійти висновку стосовно природи цих ран. Деякі науковці переконують, що кров, яка текла зі стигматів, мала приємний квітковий запах. Найбільш відомий випадок дівчинки Джемми ді Джорджі, котра народилася без зіниць, але могла бачити після візиту до падре Піо.

Божа Мати Гваделупська

Космічне агентство NASA (США) опублікувало результати наукових досліджень, які були проведені над іконою Божої Матері з Гваделупи. Сенсаційним стало те, що офтальмологічний аналіз очей Марії показав зменшення сітківки ока при наближенні світла і розширення, коли світло забирали — як це буває з очима живої людини. Також науковці переконують, що температура тканини, на якій зображений образ, відповідає температурі тіла здорової людини — 36,6 градуса. Коли вчені прослуховували тіло Марії стетоскопом, виявили відчутний пульс — 115 ударів на хвилину, що відповідає серцебиттю дитини у лоні матері. Згідно з дослідженнями спеціалістів з NASA, фарб, якими намальована ікона, ніколи не знаходили на Землі. Відомий випадок, коли на початку ХХ століття поруч з іконою Матері Божої заклали бомбу, руйнівна сила якої мала дуже великий радіус. Однак, коли стався вибух, все навколо було знищено, але ікона залишилася цілою і неушкодженою.

Храм Матері Божої Гваделупської — найбільш відвідувана святиня у Латинській Америці. Від самого початку її існування тут стаються дивні зцілення. Численні дослідження ікони вражають результатами вчених усього світу. Серед них і лауреат Нобелівської премії Ріхард Кюнн. У його лабораторії підтверджено факт, що на зображенні Богородиці нема жодних слідів, що відомі сучасній науці штучних фарбників, і жодних пігментів органічного чи мінерального походження. На полотні нема слідів ґрунтовки чи інших спеціальних засобів, які використовують у живописі. Очі Матері Божої також дивні, наче належать живій людині. За допомогою збільшення очей у 2500 разів науковці виявили у них чітке мікроскопічне зображення людських фігур.

Послання Божої Матері Акітської

Богородиця з’яви­лася черниці Агнессі Кацуко Сасагаві у 1973 році у містечку Юзавадай у префектурі Акіта на острові Хонсю у Японії. Божа Матір повідомила сестрі Агнессі три послання. Це явище засвідчив правлячий архієрей Акітської єпархії Римо-католицької церкви. 6 липня 1973 року під час молитви в монастирській капличці Агнесса почула голос, що йшов від статуї Божої Матері. Це було перше з послань Діви Марії. Того ж дня сестра Агнесса побачила, що права рука дерев’яної статуї Божої Матері кровоточить. Рана на руці зникла лише 29 вересня цього ж року. Зате того самого дня на чолі і шиї статуї з’явилися... краплі поту. 13 жовтня 1973 року Агнесса отримала третє, останнє послання: сльози статуї Божої Матері. Це явище показували по національному японському телебаченню. Було визнано дивом, що у японському містечку Акіта статуя Богоматері кровоточила, виділяла піт і плакала. Ці факти засвідчили понад 500 християн і нехристиян, а також мер-буддист містечка.

Таємниця Терези Нейман

Тереза Нейман — німецька селянка (1868-1962), відома своїми стигматами і містичними можливостями, серед яких 40-річне утримання від їжі і пиття, а ще можливість розмовляти старовинними мовами. Під час своїх містичних переживань Тереза Нейман могла бачити події, що описані у Євангелії, уточнюючи і доповнюючи їх деталями. Наприклад, вона могла відтвориити діалектні особливості арамейської мови, якою розмовляли у ті часи у Палестині. Перевірка на наукову достовірність не лише підтвердила справжність, а й допомогла вирішити низку не розв’язаних досі лінгвістичних проблем. Іншими доступними для Терези Нейман мовами були латина, грецька, французька та іврит.

Головною подією у житті Нейман стала поява стигматів і крові на її тілі. У 2004 році відомий біолог-криміналіст Марк Бенеке надрукував статтю, у якій підтвердив належність крові з ран Терези Нейман саме їй, а не тваринам, як це припускали скептики. З 2005 року почався процес канонізації Терези Нейман.

Нетлінна Бернадетта Субіру. Диво чи муляж?

Ця дівчина померла 135 років тому. Зараз вона лежить у скляному гробі. Тінь смерті не торкнулася її обличчя. Складається враження, що вона спить міцним спокійним сном, наче спляча царівна, що чекає на свого принца. Марія Бернадетта Субіру народилася 7 січня 1844 року у селі поблизу Лурду у бідній родині. У 12-річному віці дівчинка змушена була піти у найми. 11 лютого 1858 року Бернадетта зі сестрою пішли по хмиз до лісу. Раптом вона побачила: грот, що був поруч, осяяний ніжним світлом, а кущ шипшини біля входу гойдається. В освітленому гроті дівчинка побачила щось біле, схоже на дівчину. За півроку біла дівчина з’являлася Бернадетті ще 17 разів. Після одинадцятого разу попросила Бернадетту покаятися і молитися за грішників. А ще збудувати на цьому місці капличку. Жінка в білому назвалася Непорочним Зачаттям і наказала Бернадетті викопати біля гроту ямку, з якої потім пробилося джерело з цілющою водою. У Лурд повалили паломники з усього світу, які мріяли зцілитися. У 1868 році Бернадетта пішла у монастир, де доглядала за хворими. Вона вважала, що нема її заслуги у тому, що до неї явилася Богородиця.

16 квітня 1879 року Марія Бернадетта померла від туберкульозу у віці 35 років. Її поховали у дубовій труні.

Про бідну дівчину, якій явилася Мати Божа, і про чудодійну силу Лурдського джерела заговорили в усій Франції. Постало питання про канонізацію Марії Бернадетти. Але для цього треба було здійснити канонічне дослідження тіла померлої. 22 вересня 1909 року провели ексгумацію. Офіційний звіт про це є в архіві монастиря Сен-Жильдар. У ньому йдеться, що коли зняли кришку домовини, всі були вражені ідеально збереженим тілом дівчини. Її обличчя світилося красою. Шкіра, з-під якої просвічувалися прожилки, в ідеальному стані прилягала до тканин. Нігті на руках і ногах були у чудовому стані. Монахині вбрали тіло Бернадетти у новий одяг, поклали у нову домовину, запечатали і поклали у гробівець. Ексгумацію потім проводили двічі — у 1919 і 1925 роках. Тіло залишалося нетлінним.

Місце, де Богородиця явилася Бернадетті, перетворилося в один із найголовніших центрів паломництва. Щороку у Лурд приїжджають до п’яти мільйонів паломників. Католицька церква переконує, що за перші 50 років повністю вилікувалися щонайменше чотири тисячі паломників. На місці гроту збудували храм Нотр-Дам-де-Лурд. Але тіло Бернадетти пролежало у сирій могилі 30 років. На ньому нема ознак розкладання чи муміфікації. Воно нетлінне. Без сумніву, це диво!