На Страсну П’ятницю поставили лілії під скло ікони – і вони за місяць… зацвіли!

У Красногірському чоловічому монастирі на одній з ікон квітнуть справжні лілії. Живі гілочки без цвіту ставлять за скло образу «Всіх скорботних радість» на Страсну п’ятницю, перед Великоднем. Вони без води спочатку засихають, а потім… пускають зелені листочки і сліпучо білі пуп’янки!

Святиня вціліла у полум’ї

Тут, на Красній горі, що возвишається над трасою Київ-Чоп, ще з XVII століття селилися монахи. Цей пагорб до сьогодні таїть у собі чимало чернечих печер, які з часом «заросли» пусткою. Однак від здобуття незалежності Україною святе місце ожило з новою силою. За два останні десятиліття на Красній горі виріс цілий монастирський комплекс: храми, господарчі прибудови й, звісно, власне чернеча обитель.

Це святе місце благословенне багатьма іконами. Особливо цінний образ «Всіх скорботних радість». Це копія чудотворної ікони, привезен

а із Санкт-Петербурга.

Історія оригіналу надзвичайно цікава. Відомо, що у 1888 році святиня висіла на стіні склозаводу. Раптом спалахнула пожежа. Погасити вогонь ніхто не зміг — стихія спопелила буквально все. Та коли полум’я вщухло, і на згарище прийшли люди, обімліли: ікона «Всіх скорботних радість» зірвалася зі стіни і впала ликами додолу. Вона була ціла-цілісінька! А ще, до образу дивним чином прилипло одинадцять царських золотих монет.

Святиню передали у тамтешній храм Пасхи. Вже там прихожани помітили, що молитва, проказана перед образом з вірою, творить дива. Біля неї стали зцілюватися немічні, тож до церкви потягнулася вервечка недужих. Хто міг — вклякав перед святинею навколішки, хто просто прихиляв грішну голову і каявся у гріхах. І на всю імперію «Всіх скорботних радість» прославилася.

Квіти Матері Божої

Як же вона опинилася на Закарпатті? Один з ченців спеціально замовив копію святині для українського монастиря. Образ до потяга мав доставити кур’єр. Однак він… запізнився. Знаючи про це, монах вимовив: «Дасть Бог, поїзд без ікони не поїде!» І справді, з вокзалу він відправився із солідною затримкою. Тож кур’єр благополучно встигнув добратися.

Та місцем велелюдного паломництва Красногірський чоловічий монастир став сім років тому. Тоді, напередодні Великодня, прихожани попросили дозволу у монаха Іларія поставити за скло образу «Всіх скорботних радість» кілька гілочок лілій, які в народі ще називають квітами Матері Божої. Але в квітні вони ж іще і не думають розпускатися, лише гарно буяє соковита зелень. Чернець не боронив. Гілочки освятили і поклали до образу.

Звісно, досить швидко без води зелень почала засихати. Та викидати її не стали. Яким же було усіх здивування, коли одного разу прихожани на кінцівках висохлих стеблин побачили зелені листочки! З кожним днем вони росли, їх ставало більше. А напередодні Трійці з’явилися ще й білі пуп’янки. Коли вони розквітли, довкола розлився неймовірний аромат. Новина про диво Господнє миттю розлетілася по околиці, тож стали в Мукачеве масово їхати люди, щоб побачити його на власні очі.

З тих пір парафіяни щороку «озеленюють» прославлений чудесами образ у Страсну П’ятницю — і до Трійці обов’язково лілії за склом квітнуть. Сподіваються, буде так і в цьому році.

— Як таке можливе? — запитую в монаха Іларія.

— Це знак Божий, — каже. — Ось, дивіться, тут немає ні води, ні землі. Але є наша молитва.

Чернець розповідає, що нові гілочки, котрі вибиваються зі старого, сухого стебла, він роздає людям. Ті… садять святу красу у вазонах і ставлять вдома біля ікон.