Чудо Туринської плащаниці

Туринська плащаниця — велика християнська святиня, одна з найвідоміших реліквій у світі. Плащаниця є не тільки дивовижним доказом воскресіння Спасителя, а й свідченням того, наскільки великою була жертва, яку здійснив Син Божий.

За Євангелієм, те полотно купив Йосип Ариматейський, один із таємних учнів Христа. Знявши розіп’ятого Господа, Йосип обмотав тканиною Його тіло. Спасителя залишили у печері, висіченій у скелі й закритій каменем. Третього дня Його учні побачили тільки плащаницю, що лежала на камені... На ній зостався відбиток Сина Божого.

Тривалий час святиня зберігалася у Константинополі, а після хрестових походів була вивезена в Західну Європу. Останні шість століть реліквія — в італійському Турині. Звідси й отримала свою назву — Туринська. До Італії плащаниця потрапила з Франції — нею опікувалася шляхетна родина Шарні.

Одна з її представниць, Маргарита де Шарні, вирушила у паломництво Європою, взявши зі собою святі пелени. Так вони й опинилися на Апеннінах.

Плащаницю святково виставляють для вшанування вірними. Перше велике паломництво відбулося ще 1578 року, коли плащаницю вийняли з футляра для її вшанування архієпископом Мілана Карлом Боромео, святим. Пізніше її виставляли 1898, 1931, 1933, 1969, 1973, 1978, 1998, 2000 та 2010 років — ці дати були присвячені певним визначним ювілеям та святкуванням Церкви.

Щодо справжності Туринської плащаниці до сьогодні точаться суперечки. Ажіотаж довкола цієї теми здійнявся ще у 1898 році, коли святиню вперше сфотографували. Яким же було здивування фотографа, коли на негативі проявилося чітке зображення Христа! З того моменту почалося вивчення реліквії. Нині існує навіть ціла наука — синдологія (від грецького «плащаниця»).

Починаючи з 1992 року, міжнародна наукова комісія піддала плащаницю особливому вивченню та дослідженню. Французькі вчені із Сорбонни довели, що страждання Христа були величезними. Вони засвідчили: «Носова кістка перебита від удару з лівого боку. Ліва щока сильно опухла — її відображення більше, ніж правої. Там же обличчя над вилицею розбите. Праворуч на підборідді є пляма від крові. Зображення лиця асиметричне. Це свідчить про великі страждання... Крім того, знайдено множинні сліди від ударів і каліцтв. Плечі підняті, груди мають таку форму, як у людей, що вмирають від задухи. На руках, трохи нижче зап’ястя, — сліди від рани. Подібні й на ногах. На скронях і лобі коричневі плями — згустки запечених крапельок крові. Вони формують вінець. На грудях — рана між ребрами окружністю 4,5 сантиметра. Обидва зап’ястя темні, оскільки рясно зрошені кров’ю від наскрізних ран. Уздовж усієї спини і таза — рани від бичування. На правому плечі широка смуга — слід від важкого хреста, який ніс Спаситель на Голгофу. Всі знаки на тілі повністю відповідають євангельським описам страждань і смерті Господа».

Джуліо Фанті, відомий дослідник, професор механіко-термічних досліджень Університету Падуї (Італія), внаслідок 15-річних досліджень підтвердив: плащаницю датовано першим століттям після Різдва Христового. Учений також заявив, що відбиток тіла, який залишився на полотні, не може бути відтворений. Він з’явився внаслідок потужного електричного поля напругою близько 50 мільйонів вольт, що дорівнює одночасному розряду енергії п’ятдесяти блискавок. Хтось порівняв потік світла, що міг дати подібне відображення, з ядерним вибухом у Хіросімі!

За свою багатовікову історію плащаниця пережила кілька пожеж. Востаннє була у вогні 1997 року. Тоді із закритого куленепробивного саркофага її вдалося витягти пожежнику. Після порятунку святині чоловік став національним героєм.

Сьогодні унікальна реліквія зберігається під постійним і надійним комп’ютерним контролем тиску, температури й вологості, у розгорненому вигляді — у коробці з прозорого броньованого скла вагою 1100 кілограмів, яка наповнена інертним газом та схована від прямого сонячного проміння. Реліквія є закритою для відвідувачів і прочан.